Кримінальний кодекс України (KК України). Науково-практичний коментар.

1. Помилування здійснюється Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи.

2. Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років.

Коментар:

1. Помилування - це індивідуальне державно-владне веління у формі пробачення особі, яка вчинила злочин будь-якої тяжкості. При цьому лише у виняткових випадках може бути помилувано особу, яка раніше неодноразово (два і більше разів) засуджувалась за вчинення умисних злочинів або до якої було застосовано амністію, помилування, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, звільнення від відбування покарання з випробуванням, якщо вона до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин. Клопотання про помилування засуджених, які не стали на шлях виправлення, відбули незначну частину призначеного їм строку покарання, а також клопотання осіб, засуджених за особливо тяжкі злочини, можуть бути задоволені лише за наявності обставин, які потребують особливо гуманного ставлення. Але загалом надія на помилування - важливий стимул для виправлення. Особливо це стосується засуджених до довічного позбавлення волі. Клопотання про помилування таких осіб можуть бути подані після відбуття не менше двадцяти років призначеного покарання.

На відміну від амністії акт помилування не розрахований на невизначену кількість випадків використання і є персоніфікованим актом одноразового застосування права щодо конкретної особи або групи індивідуально зазначених в указі Президента України осіб. На відміну від закону про амністію указ Президента України про помилування виступає як безпосередня підстава для звільнення особи від покарання або заміни покарання більш м'яким.

2. Як і амністія, помилування у КК розглядається як підстава звільнення і від кримінальної відповідальності (ст. 44), і від покарання (статті 85, 87). При цьому реальна правозастосовна практика згідно з нормативними актами Президента України (2000 р., 2005 р.), які визначали і визначають порядок здійснення помилування, зорієнтована на непов'язане із звільненням від кримінальної відповідальності помилування засуджених, яке здійснюється у виді: 1) заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк (згідно з ч. 2 ст. 87 - на строк не менше двадцяти п'яти років); 2) повного або часткового звільнення від відбування інших, крім довічного позбавлення волі, видів основного, а також додаткового покарання; 3) заміни інших, крім довічного позбавлення волі, видів основного, а також додаткового покарання або його невідбутої частини більш м'яким покаранням. Клопотання про помилування може бути подано після набрання вироком законної сили, а у випадку розгляду кримінальної справи в касаційному порядку - після прийняття рішення Верховним Судом України.

Зняття судимості здійснюється судом в порядку, встановленому ст. 91 КК і Кримінально-процесуальному кодексі України від 28 грудня 1960 р., і не може передбачатись указом про помилування.

3. Помилування здійснюється Президентом України. Його укази про помилування надсилаються для обов'язкового виконання Державному департаменту України з питань виконання покарань, Міністерству оборони України, судам. Коло осіб, які мають право клопотати про помилування, порядок підготовки матеріалів для розгляду цих клопотань, повноваження Служби забезпечення діяльності Комісії при Президентові України у питаннях помилування Секретаріату Президента України визначаються Положенням про здійснення помилування.

4. Кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю у зв'язку з помилуванням даної особи. Закриття кримінальної справи у зв'язку з помилуванням особи не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (у цьому разі провадження у справі продовжується в звичайному порядку). Положення Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 р., які допускають помилування і незасуджених осіб і які загалом узгоджуються з ч. 1 ст. 44 КК, на практиці не застосовуються, оскільки не знаходять відображення у Положенні про здійснення помилування.

* * *

Конституція України (п. 27 ч. 1 ст. 106).

Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. (ст. 6).

Кримінально-виконавчий кодекс від 11 липня 2003 р. (статті 151, 152, 154).

Положення про здійснення помилування. Затверджене Указом Президента України N 1118/2005 від 19 липня 2005 р.

Інструкція про порядок подання до Секретаріату Президента України матеріалів з питань помилування та виконання указів Президента України про помилування. Затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 93 від 16 травня 2006 р.