Сімейний кодекс України (СКУ). Науково-практичний коментар.

1. Підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24 - 26 цього Кодексу.

Коментар:

1. Поняття "недійсний шлюб" є антонімом поняттю "правозгідний шлюб", тобто є протилежними за змістом. Статтею 37 СК України встановлено презумпцію правозгідності шлюбу. Ніхто не має право до моменту анулювання актового запису про шлюб органами реєстрації актів цивільного стану або до винесення рішення судом про недійсність шлюбу оголошувати зареєстрований шлюб недійсним (незаконним). Утім також слід мати на увазі, що правозгідність шлюбу залежить від існування утворюючих його елементів: настання шлюбного віку, його добровільність, одношлюбність, можливість перебування у шлюбі між особами, що заявили про такий намір, намір створити сім'ю, взаємна обізнаність про стан здоров'я, особиста присутність при укладенні шлюбу, юридичний стан дієздатності. Практично підстави недійсності шлюбу починають існувати або можуть бути визнані існуючими, коли утворюючі шлюб елементи визнаються або можуть бути визнанні неіснуючими. Відповідно до положень названої статті шлюб є правозгідним за виключенням випадків, коли шлюб є недійним, тобто коли його недійсність прямо передбачена у законі (ст. 39 СК України) або/та до моменту, коли шлюб не визнаний недійним за рішенням суду і рішення суду не набуло законної сили. Стаття 38 СК України визначає: а) коло підстав коли шлюб є безспірно недійсним (наприклад, порушення вимог одношлюбності - ст. 25 СК); б) коло підстав, коли шлюб, за рішенням суду, визнається недійним (наприклад, порушення вимог щодо добровільності шлюбу - ст. 24 СК); в) коло підстав, коли шлюб, за рішенням суду, може бути визнаний недійсним (наприклад, порушення вимог щодо шлюбного віку - ст. 22 СК). Коло підстав, коли шлюб є безспірно недійним, є вичерпним, водночас коло підстав, коли шлюб може бути визнаний недійним, за рішенням суду, вичерпним не є. На випадок наявності підстав, що прямо та безспірно тягнуть за собою недійсність шлюбу, законодавець передбачив спрощену процедуру анулювання актового запису про шлюб, у даних випадках коло підстав недійсності шлюбу є вичерпним. У випадку коли питання існування самої підстави недійсності шлюбу є питанням оцінки або/та недійсність шлюбу, за наявності певної підстави, є питанням доказування та оцінки (істотність порушення прав та інтересів у зв'язку із існуванням певних обставин, характер спільних взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення) визнання шлюбу недійсним може відбуватися лише у судовому порядку. У останньому випадку перелік підстав недійсності шлюбу вичерпним не є. Так, відповідно до ч. 5 ст. 30 СК приховування відомостей про стан здоров'я одним із наречених, наслідком чого може стати (стало) порушення фізичного або психічного здоров'я іншого нареченого чи їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійним. Хоча слід зазначити, що коментована стаття (ст. 38 СК) використовує поняття "підстава недійсності шлюбу", коли існування самої підстави не ставиться під сумнів. Поняття ж "може бути підставою", що використано у ст. 30 СК, констатує, що вставлення такої підстави недійсності шлюбу як "приховування відомостей про стан здоров'я одним із наречених, наслідком чого може стати (стало) порушення фізичного або психічного здоров'я іншого нареченого" є питанням оцінки, у тому числі із застосуванням спеціальних знань. Іншими словами підстави недійсності шлюбу, що визначені у ст. 38 СК, не потребують оцінки на предмет свого існування (хоча можуть вимагати доказування, коли, наприклад, доводяться факти недобровільності шлюбу), на відміну від "приховування стану свого здоров'я одним із наречених", що як обставина може стати підставою недійсності шлюбу лише у спосіб оцінки.

Під поняттям "підставою недійсності шлюбу" у контексті коментованої статті слід розуміти також поняття "можливою підставою недійсності шлюбу", "підставою можливої недійсності шлюбу". Недійсність шлюбу сама по собі не є підставою констатації або визнання шлюбу недійсним, а є наслідком існування передбачених у СК України підстав недійсності шлюбу або/та шляхів їх визначення, наприклад, визначення відсутності наміру створення сім'ї при укладенні шлюбу (див. коментар до ст. 40 СК). Шлюб констатується недійсним або визнається недійсним на підставі фактів та обставин, що визначені у СК України, існування яких, у свою чергу, також може залежати від оцінки та відповідно оціночного результату, існування доказів та відповідно доказування.

2. Підстава недійсності шлюбу у коментованій статті об'єктивована у вигляді наслідку порушення вимог ст. 22 СК (шлюбний вік), ст. 24 СК (добровільність шлюбу), ст. 25 СК (одношлюбність), ст. 26 СК (перелік осіб, які не можуть перебувати між собою у шлюбі) - див. коментар до ст. ст. 22, 24, 25, 26 СК. Від поняття "недійсний шлюб" слід відрізняти поняття "неукладений шлюб", тобто шлюб, який як юридичний факт не відбувався (див. коментар до ст. 48 СК).

Коментована стаття визначає та посилається лише на підстави недійсності шлюбу, хоча не визначає саме поняття "недійсність шлюбу". Статтею 45, 46 СК визначено правові наслідки недійсності шлюбу. Можна зробити висновок, що юридичний стан під назвою "недійсність шлюбу" з однієї сторони породжується підставами недійсності, а з другої сторони породжує правові наслідки недійсності, що, зокрема, відображаються у припиненні особистих немайнових прав та у зміні або у скасуванні існуючих майнових прав осіб, що мали правовий статус подружжя (див. коментар до ст. ст. 45, 46 СК).

Недійсність шлюбу не залежить від наявності або відсутності вини одного із подружжя, хоча поняття вини може бути застосовним у разі застосування до особи, що уклала недійний шлюб, правових наслідків його недійсності (див. коментар до ст. ст. 45, 46 СК). Водночас відсутність вини одного або обох із осіб, при визначенні недійсності шлюбу, не означає, що підстави недійсності шлюбу мають виключно об'єктивний, незалежний від бажань, намірів, волі характер. Так, підставою недійсності шлюбу може бути його фіктивність, визначення якої у свою чергу передбачає аналіз наміру чоловіка та/або жінки щодо створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя. Недійсність шлюбу не можна розглядати і як міру відповідальності за порушення сімейного законодавства України, при наявності вини одного або обох із подружжя. Водночас визнання шлюбу недійним також не можна розглядати як спосіб захисту прав одного або обох із подружжя (див. коментар до ст. 18 СК), на відміну від випадку визнання розірвання шлюбу фіктивним, що може розглядатися як спосіб захисту прав одного із подружжя. Недійсність шлюбу як наслідок існування підстав його недійсності констатує лише те, що сторони шлюбу не досягли бажаного правового результату, який породжується шлюбом (див. коментар до ст. 21 СК). Недійсний шлюб можна також розглядати як юридичний факт, який породжує йому "властиві" правові наслідки, наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 45 СК відбувається трансформація режиму майна, що набуло подружжя під час недійного шлюбу, із режиму спільної сумісної власності у режим спільної часткової власності. Розмір часток кожного із них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами. Недійний шлюб можна також розглядати і як проміжок часу, який, наприклад, визначається у питанні визначення участі кожного із осіб у придбанні або створенні майна.