Кримінальний кодекс України (KК України). Науково-практичний коментар.

1. Погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо судді, народного засідателя чи присяжного, а також щодо їх близьких родичів у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, -

карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Умисне заподіяння судді, народному засідателю чи присяжному або їх близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до шести років.

3. Умисне заподіяння судді, народному засідателю чи присяжному або їх близьким родичам тяжкого тілесного ушкодження у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Коментар:

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений законом порядок здійснення правосуддя в частині діяльності судді, народного засідателя чи присяжного. Додатковим обов'язковим його об'єктом, залежно від конкретної форми злочину, виступає психічна та фізична недоторканність особи або її здоров'я.

2. Потерпілими від злочину можуть бути: 1) суддя; 2) народний засідатель; 3) присяжний; 4) їхні близькі родичі.

Під суддею у ст. 377 розуміється професійний суддя, який є посадовою особою і в конституційному порядку наділений повноваженнями здійснювати правосуддя у Конституційному Суді України чи будь-якому суді загальної юрисдикції (місцевому, апеляційному, вищому спеціалізованому, Верховному Суд України). Професійними суддями є громадяни, які відповідно до Конституції України призначені чи обрані суддями і займають штатну суддівську посаду в одному із зазначених судів. Поняттям суддя охоплюються також голови і заступники вказаних судів. Водночас у даному випадку не охоплюються цим поняттям народний засідатель і присяжний, які у разі, коли вони беруть участь у розгляді справи, є також суддями.

Народними засідателями є громадяни України, які у випадках, визначених процесуальним законом, вирішують у складі суду справи разом з професійними суддями, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.

Присяжними визнаються громадяни України, які у випадках, передбачених процесуальним законом, залучаються до здійснення правосуддя, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.

Порядок обрання (призначення) народних засідателів та присяжних визначається законом.

Про поняття близьких родичів див. коментар до ст. 115. Для кваліфікації посягання за ст. 377 не вимагається, щоб на момент його вчинення суддя обов'язково перебував на посаді судді, а народний засідатель та присяжний були залучені до здійснення правосуддя.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні суспільно небезпечних дій чи бездіяльності і може виражатися у:

1) погрозі вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо судді, народного засідателя чи присяжного, а також щодо їх близьких родичів (ч. 1 ст. 377);

2) умисному заподіянні цим особам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень (ч. 2 ст. 377);

3) умисному заподіянні тим самим особам тяжкого тілесного ушкодження (ч. 3 ст. 377).

Усі ці діяння вчиняються у зв'язку з діяльністю зазначених осіб, пов'язаною із здійсненням правосуддя. Такою діяльністю насамперед слід визнавати діяльність судді, народного засідателя чи присяжного, яка власне і становить зміст здійснення правосуддя, а саме реалізацію у встановленому законом порядку своїх повноважень з підготовки до розгляду, розгляду судової справи, винесення у ній рішення та його виконання. Діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, слід визнавати і будь-яку іншу службову діяльність судді, яка хоч і опосередковано, але має відношення до здійснення правосуддя (розгляд звернень громадян тощо). Такою діяльністю є також дії організаційного та процесуального характеру, які суддя вчиняє у зв'язку із зайняттям ним адміністративної посади у суді (голови суду, його заступника) і які безпосередньо впливають на розгляд судової справи і полягають, зокрема, у призначенні суддів як головуючих у судових засіданнях, відводі суддів, принесенні протестів на рішення у судових справах, зупиненні виконання таких рішень, або пов'язані з вирішенням питань щодо організації діяльності суду (призначення і звільнення працівників суду, підвищення їх кваліфікації, керівництва канцелярією суду, скликання президії чи пленуму суду тощо). Водночас здійснення суддею діяльності, яка хоча певною мірою і обумовлена його статусом, але головним чином спрямована на виконання інших, ніж здійснення правосуддя, функцій (наприклад, участь судді у науково-практичній конференції, підготовці нормативно-правових актів тощо), не охоплюється розглядуваним поняттям.

Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного, а також щодо їх близьких родичів, вчинені не у зв'язку з діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, утворюють склад злочину проти здоров'я особи і потребують кваліфікації за відповідними статтями Особливої частини КК (статті 121, 122, 125, 129).

Описані у ст. 377 діяння можуть бути вчинені щодо судді, народного засідателя чи присяжного, а також їх близьких родичів до здійснення зазначеної діяльності, під час або після її здійснення.

Про поняття погрози вбивством, насильством або знищенням майна див. коментар, відповідно, до статей 129, 345 та 195.

Погроза пошкодженням майна передбачає залякування потерпілого погіршенням якості, зменшенням цінності речі або доведення речі на якийсь час у непридатний, за її цільовим призначенням, стан. Погроза знищенням майна повністю охоплюється складом злочину, передбаченого ст. 377, і додаткової кваліфікації за ст. 195 не потребує. Погроза вбивством потребує самостійної кваліфікації (за ч. 2 ст. 129) лише у разі, коли вона вчиняється членом організованої групи. У всіх інших випадках її вчинення щодо судді, народного засідателя чи присяжного, а також їх близьких родичів вона підлягає кваліфікації лише за ч. 1 ст. 377.

Погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо судді, народного засідателя чи присяжного, а так само щодо їх близьких родичів у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням ними правосуддя, якщо вона поєднана з грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства і супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, повинна кваліфікуватись за сукупністю злочинів - за ч. 1 ст. 377 і відповідною частиною ст. 296.

Про поняття побоїв див. коментар до ст. 126, легких тілесних ушкоджень - коментар до ст. 125, середньої тяжкості тілесних ушкоджень - ст. 122 і коментар до неї, тяжких тілесних ушкоджень - ст. 121 і коментар до неї.

Заподіяння судді, народному засідателю чи присяжному, а також їх близьким родичам у зв'язку з діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, побоїв (у т. ч. таких, що мають характер мордування, вчинених групою осіб, або з метою залякування потерпілого чи його близьких), легких, середньої тяжкості, а також тяжких тілесних ушкоджень повністю охоплюється, відповідно, частинами 2 і 3 ст. 377 і додаткової кваліфікації за статтями 126, 125, 122 і 121 не потребує. Це не стосується умисного тяжкого тілесного ушкодження, що вчинене за обтяжуючих цей злочин обставин, яке слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 377 та ч. 2 ст. 121.

Посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного або їх близьких родичів у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, кваліфікується за ст. 379, а посягання на життя певної категорії суддів за певних обставин - за ст. 112.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 377, вважається закінченим з моменту висловлення погрози і сприйняття її потерпілим, а злочини, передбачені частинами 2 (за винятком побоїв) і 3 цієї статті, - з моменту заподіяння відповідних тілесних ушкоджень. Вчинення насильницьких дій у вигляді побоїв (ч. 2 ст. 377) є закінченим з моменту їх завдання.

4. Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 377, а також умисного заподіяння потерпілому побоїв та легких тілесних ушкоджень (ч. 2 ст. 377) може бути осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а суб'єктом заподіяння умисного середньої тяжкості (ч. 2 ст. 377) і тяжкого тілесного ушкодження (ч. 3 ст. 377) - 14-річного віку.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов'язковою ознакою умислу винного є усвідомлення ним соціального статусу потерпілого, а також зв'язку його дій з діяльністю потерпілого, пов'язаною із здійснення ним або його близьким родичем правосуддя. Мотивами вчинення злочину можуть бути тільки два: бажання припинити певні дії судді, народного засідателя чи присяжного або помста за їх діяльність. Якщо описані у цій статті дії були формою втручання в діяльність судді і вчинювалися з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися винесення неправосудного рішення, вчинене утворює сукупність злочинів і потребує кваліфікації за відповідними частинами статтями 377 і 376.

* * *

Конституція України (статті 124 - 129).

Закон України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 р. (статті 1 - 15).

Закон України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 р. (статті 16 - 19).

Закон України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 р. (статті 59, 65 - 72).