Кримінально-виконавчий кодекс України (КВК України). Науково-практичний коментар.

1. Засуджені, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, розміщуються в приміщеннях камерного типу, як правило, по дві особи і носять одяг спеціального зразка. За заявою засудженого та в інших необхідних випадках з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним злочину або при наявності медичного висновку за постановою начальника колонії його можуть тримати в одиночній камері.

2. На осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов'язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу.

3. Засуджені до довічного позбавлення волі залучаються до праці тільки на території колонії з урахуванням вимог тримання їх у приміщеннях камерного типу.

4. Самодіяльні організації серед засуджених до довічного позбавлення волі не створюються. Для засуджених, які не мають загальної середньої освіти, у виправних колоніях утворюються консультаційні пункти.

5. Засуджені до довічного позбавлення волі мають право:

витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші, зароблені в колонії, в сумі до п'ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати;

одержувати один раз на три місяці короткострокове побачення.

абзац четвертий виключено 

Засудженим надається щоденна прогулянка тривалістю одна година.

6. При сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття десяти років строку покарання засудженому може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі двадцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати, а після відбуття п'ятнадцяти років строку покарання - брати участь у групових заходах освітнього, культурно-масового та фізкультурно-оздоровчого характеру.

7. Засудженим до довічного позбавлення волі може бути подано клопотання про його помилування після відбуття ним не менше двадцяти років призначеного покарання.

Коментар:

Стаття, що коментується, передбачає порядок і умови виконання покарання у виді довічного позбавлення волі.

Характер і особливості виконання покарання у вигляді довічного позбавлення волі в Україні визначаються передбаченим законом режимом утримання і відповідним правовим статусом засудженого. Засуджуючи злочинця на життя в умовах ізоляції від суспільства не на один десяток років, держава повинна гарантувати, щоб покарання було не катуванням і засуджений не втратив людське обличчя.

Кримінально-виконавчий кодекс України передбачає порядок виконання покарання, який базується на принципах диференціації і індивідуального підходу до виправлення і ресоціалізації засуджених. Для цього перебудована класифікація засуджених за ступенем безпеки по системі, прийнятій в Європі: мінімального, середнього та максимального рівня безпеки.

Засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі тримаються у виправних колоніях та секторах максимального рівня безпеки і розміщуються в приміщеннях камерного типу, окремо від інших засуджених, як правило, по дві особи. За заявою засудженого і в інших необхідних випадках, з метою захисту від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених або для запобігання здійсненню ним злочину, а також за наявності відповідного медичного висновку, на підставі постанови начальника колонії такого засудженого можуть тримати в одиночній камері.

На осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, розповсюджуються права і обов'язки засуджених до позбавлення волі на певний строк. Засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі мають право:

- на щоденну прогулянку тривалістю одну годину;

- користуватися книгами, журналами та газетами з бібліотеки установи і придбаними через торговельну мережу, підписними виданнями, а також телевізорами;

- на отримання грошових переказів без обмежень;

- на короткострокове побачення - один раз на три місяці;

- у встановленій кількості і асортименті купувати в магазині установи продукти харчування і предмети першої необхідності на кошти, зароблені в місцях позбавлення волі або одержані по переказах;

- на 15-ти хвилинну платну телефонну розмову один раз на три місяці;

- придбавати впродовж місяця в магазині установи по безготівковому розрахунку продукти харчування і предмети першої необхідності на суму до п'ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати на кошти, зароблені в місцях позбавлення волі, а засуджені чоловіки у віці понад шістдесят років, жінки у віці понад п'ятдесят п'ять років, інваліди першої і другої групи - також і на кошти, одержані по переказах; без обмежень дозволено купувати письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу за переказами;

- мати при собі і зберігати в камері особисті предмети, речі і продукти харчування, згідно з Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань;

- в індивідуальному порядку відправляти релігійні обряди, користуватися релігійною літературою;

- одержувати і відправляти листи без обмеження їх кількості;

- звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до державних органів, громадських організацій і посадовців;

- користуватися настільними іграми;

- мати побачення з адвокатом для отримання юридичної допомоги в порядку, встановленому кримінально-виконавчим законодавством.

Засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі залучаються до праці тільки на території колонії з урахуванням вимог їх тримання та з дотриманням відповідних вимог санітарних норм і правил охорони праці. Для засуджених, які не мають середньої освіти, у виправних колоніях створюються консультаційні пункти.

За умови сумлінної поведінки та добросовісного ставлення до праці, після відбуття десяти років терміну покарання, засудженому може бути дозволено додатково витрачати щомісяця гроші в сумі двадцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати.

З урахуванням тяжкості злочинів, скоєних засудженими вказаної категорії, та ступеня їх небезпеки визначені відповідні заходи безпеки при поводженні з ними. Зокрема, при виведенні з камер, конвоюванні по території установи та за її межами до засуджених застосовуються наручники. Враховуючи рекомендації експертів Ради Європи, зараз вирішується питання про заборону застосування наручників до засуджених під час побачень з родичами, а також з іншими особами.

За порушення вимог режиму відбування покарання до засуджених вказаної категорії можуть застосовуватися такі стягнення: попередження або догана (сувора догана); дисциплінарний штраф у сумі до двох мінімальних розмірів заробітної плати; поміщення в карцер на строк до п'ятнадцяти діб.

З метою надання засудженим до довічного позбавлення волі психологічної допомоги, попередження агресивної поведінки та зняття депресивних станів, до роботи з ними залучаються психологи, посади яких введені у всіх установах, де тримаються ці засуджені.

Після відбуття п'ятнадцяти років строку покарання засуджені до довічного позбавлення волі можуть брати участь у групових заходах освітнього, культурно-масового та фізкультурно-оздоровчого характеру.

Тривале перебування в умовах ізоляції, усвідомлення тяжкості вчинених злочинів спонукає багатьох засуджених звернутися до релігії. Законодавство гарантує засудженим до довічного позбавлення волі право на свободу віросповідання і задоволення релігійних потреб, проте проведення релігійних обрядів обмежується режимом тримання. Тому зустрічі з священнослужителями надаються засудженим в індивідуальному порядку та у визначений час, з дотриманням необхідних заходів безпеки.