Кодекс Законів про працю України (КЗпПУ). Науково-практичний коментар.

Стаття 2(1). Рівність трудових прав громадян України

Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Коментар:

1. Відповідно до ст. 21 КЗпП держава взяла на себе обов'язок забезпечення рівності трудових прав громадян України. Вказується на рівність трудових прав незалежно від факторів, як не пов'язаних із працею (походження, соціальний і майновий стан, расова і національна приналежність, стать, мова, політичні погляди, релігійні переконання, місце проживання), так і факторів, пов'язаних із працею (роду і характеру занять). Сьогоднішній рівень правової культури дозволяє не помічати правило про рівність трудових незалежно від роду і характеру занять. Однак, якщо уважно подивитися на багато норм, що містяться в Кодексі законів про працю, то вони виявляться такими, що не цілком відповідають цьому правилу. Рід і характер занять (трудової діяльності) є підставою диференціації правового регулювання трудових відносин.

2. Стаття, що коментується, проголошує принцип рівності трудових прав незалежно і від інших обставин. Це правило аж ніяк не є підставою для заперечення чинності, наприклад, ч. 1 ст. 14 Закону "Про споживчу кооперацію", відповідно до якої споживчі товариства та їх спілки сприяють забезпеченню зайнятості населення шляхом створення робочих місць насамперед для тих громадян, що є членами споживчих товариств. Разом з тим варто враховувати, що переважне право на працевлаштування (на прийняття на роботу) не може встановлюватися статутом (установчими документами) господарського товариства. Принцип рівності виключає також встановлення пільг та переваг окремим працівникам або окремим їх категоріям, якщо це не передбачено законом.

<Стаття 2 | Стаття 2(1) | Стаття 3>