1. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності спрямовується на захист економічних інтересів України, прав і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, створення рівних умов для розвитку усіх видів підприємництва у сфері зовнішньоекономічних відносин та використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності доходів та інвестицій, заохочення конкуренції і обмеження монополізму суб'єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

2. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування не мають права втручатися в оперативну діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, крім випадків, передбачених законом.

3. Перелік та повноваження органів державної влади, що здійснюють регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а також форми її державного регулювання та контролю визначаються цим Кодексом, законом про зовнішньоекономічну діяльність, іншими законами.

Коментар:

1. Частина 1 статті розкриває мету та цілі державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. (Про основні засоби державного регулювання господарської (а отже і зовнішньоекономічної) діяльності див. коментар до ст. 12 Кодексу).

2. У частині 2 статті законодавець наголошує, що тільки у випадках, передбачених законом, державні органи можуть втручатися в оперативну діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. На жаль, Кодекс не дає визначення "оперативної діяльності", лише в ч. 2 ст. 136 згадуючи про "оперативно-господарську діяльність", що трохи нівелює захисний характер норми.

3. Остання частина статті з окремих питань державного регулювання та контролю в зовнішньоекономічній діяльності відсилає нас до загальних положень Кодексу (ст. 5, 8, 9, 12 - 20, 238 - 257) положень Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (ст. 16 - 23), та до інших законів.