Житловий кодекс України (ЖКУ). Науково-практичний коментар.

Робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Коментар:

Коментована стаття у системному аналізі зі ст. 125 Житлового кодексу України встановлює вичерпний перелік умов, за яких особа може бути виселена зі службового житла без надання іншого жилого приміщення, а саме: 1) наявність у такого приміщення статусу службового (див. коментар до ст. 118 цього Кодексу); 2) у особи, що підлягає виселенню, повинні бути припинені трудові відносини з підприємством установою, організацією (або особа повинна бути виключена з членів колгоспу або вийти з колгоспу за власним бажанням); 2) особа, що підлягає виселенню, не віднесена до категорії осіб, які не можуть бути виселені зі службового приміщення без надання іншого жилого приміщення.

Про необхідність перевірки наявності у житла статусу службового свідчить п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року N 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" і п. 54 листа Верховного Суду України від 26.05.2001 року "Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право)", відповідно до яких, розглядаючи позови про виселення зі службових жилих приміщень, суди мають враховувати, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 1992 р. N 391 "Про зміну і визнання такими, що втратили чинність, деяких рішень Уряду УРСР з питання надання житлових приміщень у будинках радгоспів" визнано таким, що втратив чинність, підпункт 8 п. 25 постанови ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР від 19 жовтня 1982 р. N 501, згідно з яким увесь житловий фонд радгоспів відносився до числа службового, і встановлено, що жилі приміщення в будинках радгоспів включаються до числа службових у загальному порядку. Тому виселення з жилих приміщень у будинках радгоспів з передбачених статтями 124, 125 ЖК підстав може мати місце, якщо ці приміщення були включені до числа службових з додержанням чинного законодавства за рішенням виконкому районної, міської, районної в місті ради, районної державної адміністрації міст Києва і Севастополя.

Коментована стаття не пов'язує виселення наймача без надання йому іншого жилого приміщення з підставою припинення трудових відносин, тобто для виселення особи зі службового житла не має значення, чи припинила особа трудові відносини за власною ініціативою або за ініціативою власника. Виняток становлять особи, які припинили трудові відносини з підприємством, установою за п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників.

Слід зазначити, що відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного суду СРСР від 09.12.82 року N 8 "Про практику застосування судами основ житлового законодавства Союзу СРСР і Союзних республік" положення вказаної статті не застосовуються, коли у складі сім'ї наймача, який припинив трудові відносини, є інваліди війни та інші інваліди з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або знівечення, отриманих при захисті СРСР або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті; учасники Великої Вітчизняної Війни, які перебували у складі діючої армії; інваліди з числа осіб рядового та начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або знівечення, отриманих при виконанні службових обов'язків; пенсіонери по старості; персональні пенсіонери; інваліди праці I та II груп; інваліди I та II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб.

Наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають у приміщенні гуртожитку, можуть бути виселені в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення, якщо вони систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематично порушують правила співжиття, роблять неможливим для інших проживання із ними в одній кімнаті, квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу на них виявились безрезультатними.