Сімейний кодекс України (СКУ). Науково-практичний коментар.

1. Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Коментар:

Загальним обов'язком батьків, який покладається на них Сімейним кодексом, є обов'язок утримувати своїх дітей. За загальним правилом, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття (18 років). Після цього батьки можуть продовжувати утримання, але це є їхнім правом, а не обов'язком, за виключенням випадків, передбачених Главою 16 СК.

Так, відповідно до правил коментованої статті батьки продовжують бути зобов'язаними утримувати свою дитину після досягнення нею повноліття за наявності у сукупності таких обставин:

1) дочка або син є непрацездатними. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатними є особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону. Отже українське законодавство виділяє три основні види непрацездатності: непрацездатність за віком та непрацездатність за станом здоров'я та непрацездатність у зв'язку із входженням особи до групи осіб, які мають право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника. Для коментованої статті важливою є непрацездатність повнолітньої дитини за станом здоров'я, тобто наявність у дитини статусу інваліда. Інвалідом визнається особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності, викликає в особи потребу в соціальній допомозі і посиленому соціальному захисті, а також виконання з боку держави відповідних заходів для забезпечення її законодавчо визначених прав (ст. 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні"). Подібне визначення інваліда міститься і у Законі України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Для застосування правил коментованої статті не має значення, яку групу інвалідності має дитина.

Непрацездатними також є особи, які досягли пенсійного віку. За загальним правилом, пенсійний вік настає для чоловіків в 60 років, для жінок - в 55 років (ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення"). Звідси слідує, що право на матеріальне утримання мають також повнолітні діти, які досягли пенсійного віку. Хоча на практиці випадки звернення осіб пенсійного віку до своїх батьків з вимогою про надання утримання не зустрічаються.

2) непрацездатні повнолітні діти потребують матеріальної допомоги. Під потребою матеріальної допомоги розуміється неможливість самостійно забезпечити своє існування та недостатність державної допомоги - пенсій та допомог у зв'язку з інвалідністю. При цьому якщо особа, хоча і є інвалідом з дитинства, але отримала професію (наприклад, програміста) та самостійно заробляє гроші, вона не може вимагати утримання від своїх батьків.

3) наявність у батьків можливості надати таку допомогу. Батьки не будуть зобов'язані утримувати повнолітню дитину, якщо вони самі є непрацездатними та потребують допомоги або якщо їхній заробіток не дозволяє їм здійснювати утримання.