1. Рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

РќРђРЈРљРћР’Рћ-РџР РђРљРўРЧНРР™ КОМЕНТАР
до статті 399 Цивільного процесуального кодексу України

1. Частина рішень іноземного суду не потребують їх примусового виконання, а сторони зацікавлені лише у визнанні такого рішення, тобто поширенні його юридичної сили та наслідків на територію України. До таких рішень, зокрема, можна віднести рішення іноземного суду немайнового характеру.

2. До рішень, які не потребують виконання, також належать рішення про:

- визнання прав;

- визнання недійсними певних актів;

- позбавлення батьківства;

- розірвання шлюбу;

- визнання договору недійсним;

- усиновлення;

- встановлення юридичних фактів;

- визнання громадянина безвісно відсутнім чи оголошення Р№РѕРіРѕ померлим тощо¹⁴⁶.

3. Визнанням іноземного СЃСѓРґРѕРІРѕРіРѕ рішення РІ Україні С” РґРѕР·РІС–Р» нашої держави РЅР° поширення Р№РѕРіРѕ РґС–С— РЅР° територію України Р· такими Р¶ правовими наслідками, СЏРєС– виникають РІ результаті набрання законної сили рішенням, винесеним судами України. Визнання - надання юрисдикційному акту іноземної держави сили С– значення рішення вітчизняного СЃСѓРґСѓ, СЏРєРµ РЅРµ вимагає застосування РїСЂРёРјСѓСЃРѕРІРёС… заходів РЅР° захист С– поновлення порушеного права¹⁴⁷.

4. Відповідно до коментованої статті рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності за домовленістю ad hoc з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні. Тобто умови визнання таких рішень є тотожними умовам визнання та виконання рішень іноземного суду, які підлягають примусовому виконанню (див. коментар до ст. 390 ЦПК України).