Сімейний кодекс України (СКУ). Науково-практичний коментар.

1. На усиновлення дитини, над якою встановлено опіку або піклування, а також на усиновлення дитини, над батьками якої встановлено опіку або піклування, потрібна письмова згода опікуна або піклувальника, незалежно від згоди батьків.

2. Якщо опікун або піклувальник не дав згоди на усиновлення дитини, така згода може бути дана органом опіки та піклування.

3. Усиновлення може бути проведене без згоди опікуна, піклувальника або органу опіки та піклування, якщо суд встановить, що усиновлення дитини відповідає її інтересам.

Коментар:

1. У разі якщо над дитиною, яка позбавлена батьківського піклування, встановлені інші форми влаштування (опіка чи піклування), то з метою виконання своїх опікунських повноважень ці особи (опікуни чи піклувальники), виконуючи свої основні завдання, повинні забезпечити належну реалізацію інтересів дитини. Таке піклування про інтереси дитини, зокрема, проявляється у наданні їм права на надання згоди на усиновлення дитини як найбільш пріоритетної форми влаштування дитини, яка позбавлена батьківського піклування.

Згода опікуна (піклувальника) на усиновлення дитини повинна бути отримана незалежно від наявності чи відсутності у дитини батьків, що пов'язане із необхідністю додаткового забезпечення його законних прав та інтересів.

Здійснення усиновлення для опікуна, піклувальника має фактичне та юридичне значення, оскільки внаслідок усиновлення припиняться правовідносини по опіці, піклуванню.

2. Примітним щодо цього є наступний випадок із судової практики. Так, наприклад, суд розглянув справу за заявою про встановлення опіки над малолітніми дітьми та про призначення опікуна. Ця справа розглядалась порядком окремого провадження.

У судовому засіданні було встановлено, що заявник просить встановити опіку над дітьми співмешканки свого сина, а також заперечує проти усиновлення дітей іншими людьми. Їхня мати позбавлена батьківських прав, діти перебувають у будинку дитини, а заявниця вважає їх своїми онуками і бажає здійснювати опіку над ними.

Суд, задовольняючи заяву, у резолютивній частині не вирішив питання про заборону на усиновлення малолітніх дітей, про що просила заявниця, але у мотивувальній частині вказав, що "повинно бути задоволено клопотання заявника про неможливість усиновлення дітей іншими особами в період знаходження їх під опікою". І дійсно, такий висновок не міг бути визначений у рішенні суду, оскільки правом на дачу згоди на усиновлення наділяється опікун у силу юридичного факту встановлення опіки над дитиною.

3. Для належного забезпечення волевиявлення батьків, над якими встановлено опіку чи піклування, законом встановлена вимога щодо отримання згоди такого опікуна, піклувальника. Встановлення цієї норми зумовлено необхідністю забезпечення реалізації у повному обсязі суб'єктивних прав батьків, незалежно від обсягу цивільної дієздатності, яким вони наділені. Така згода вимагається незалежно від наявності згоди батьків дитини.

Зважаючи на це, контроль за діями опікуна, піклувальника у цьому випадку може здійснюватися органами опіки та піклування. Тому саме вони можуть надати згоду на усиновлення такої дитини. Але при відмові опікуна (піклувальника) дати згоду на усиновлення дитини органу опіки і піклування необхідно встановити, чим зумовлені такі заперечення. Якщо, на думку органів опіки і піклування, відмова опікуна (піклувальника) дати згоду на усиновлення не обґрунтована і суперечить інтересам дитини, то відповідні доводи повинні бути викладені у висновку, який складається органом опіки і піклування та подається на розгляд суду.

4. Надання згоди опікуном, піклувальником, органом опіки чи піклування не має прямого наслідку щодо можливості чи неможливості усиновлення. Тому попри цю згоду чи незгоду суд може не пристати на позицію зазначених осіб чи органів, якщо при розгляді та вирішенні справи про усиновлення буде встановлено, що проведення усиновлення відповідає інтересам дитини, незважаючи на те, що, наприклад, ні опікун, піклувальник, ні орган опіки та піклування не надали згоди на усиновлення цієї дитини. Будучи предметом дослідження у суді, відповідність усиновлення інтересам дитини може ґрунтуватися не тільки на підставі згоди тих чи інших органів, а безпосередньо на сукупності доказів, які підтверджують обставини справи, які суд вважатиме за достатні при ухваленні рішення про усиновлення.

5. Від згоди органів опіки та піклування в аспекті коментованої статті слід відрізняти складання висновку щодо відповідності здійснення усиновлення інтересам дитини.

Згода органом опіки та піклування на усиновлення дається тільки у тому випадку, коли опікун (піклувальник) не дає згоди на усиновлення дитини, над якою він піклується, а висновок щодо відповідності усиновлення інтересам дитини складається завжди, у будь-якому випадку усиновлення дитини.

Такий висновок дається органами опіки і піклування за результатами проведеного обстеження, у ході якого виявляються мотиви усиновлення дітей, причини дачі батьками згоди на усиновлення, можливості передачі дитини на виховання усиновлювачам з урахуванням індивідуальних особливостей останніх (діду і бабі; сім'ям, які мають своїх дітей; родичам, які раніше не здійснювали виховання і утримання усиновлюваного і проявляли турботу про нього і т. п.). Органом опіки і піклування встановлюються умови життя усиновлювачів і батьків, доцільність передачі дитини від батьків в іншу сім'ю з урахуванням можливого покращення умов життя і виховання усиновлюваного, а також необхідність припинення правовідносин усиновлюваного не тільки з батьками, але й з братами, сестрами, іншими родичами по висхідній чи низхідній лініях. При цьому повинні дотримуватися конституційні положення щодо забезпечення права на недоторканність особистого життя, особистої та сімейної таємниці, таємниці листування та ін.