Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Науково-практичний коментар.

Ухилення від обстеження осіб, щодо яких є достатні дані про те, Що вони хворі на венеричну хворобу, або від лікування осіб, які були у контакті з хворими на венеричну хворобу і потребують профілактичного лікування, продовжуване після попередження, зробленого їм органами охорони здоров'я, - тягне за собою накладення штрафу від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Коментар:

Об'єкт: здоров'я населення.

Венерична хвороба - це інфекційна хвороба, яка передається переважно статевим шляхом, а в деяких випадках і іншими шляхами(користування одним шприцом, від матері до дитини, тісний побутовий контакт та ін.). До таких хвороб належить сифіліс, гонорея, лімфогранулематоз, СНІД та ін.

Об'єктивна сторона виражається в:

— ухиленні від обстеження осіб, хворих на венеричну хворобу;

— ухиленні від лікування осіб, які контактували з хворим.

Ухилення від обстеження може проявлятися у відмові прийти до медичного закладу для проходження відповідного обстеження особою, щодо якої є достатні дані про те, що вона хвора на венеричну хворобу. Достатніми вважаються дані, які повідомляють про контакт з венерично хворим, свідчення заінтересованих осіб, дані органів охорони здоров'я. Особи, які перебували у контакті (статевому, тісному побутовому) із венерично хворою людиною, зобов'язані з метою попередження захворювання пройти профілактичний курс лікування. Ухилення від лікування проявляється у навмисному невиконанні вимог, рекомендацій лікаря (неприбуття на процедури, самолікування і т. ін.). До того ж слід зауважити, що Кримінальним Кодексом передбачається відповідальність за зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби.

Адміністративна відповідальність за цією статтею настає лише у тому випадку, коли зазначеним особам було зроблено попередження і тільки після того, як вони продовжують ухилятися від обстеження чи профілактичного лікування. Попередження робиться органами охорони здоров'я, в цьому випадку - це районні консультації, лікарні, шкірно-венерологічні диспансери і т. п.

Суб'єктами правопорушень, передбачених коментованою статтею, є особи, щодо яких є достатні дані вважати їх хворими на венеричну хворобу, та особи, які контактували із венерично хворими і потребують профілактичного лікування.

Суб'єктивна сторона: прямий умисел. Особа знає, що їй потрібно пройти обстеження чи почати профілактичний курс лікування, її про це попереджали відповідні органи охорони здоров'я, але вона навмисно не виконує необхідних дій. До того ж мотиви можуть бути різними (нестача грошей на лікування, переконання, що вже нічого не допоможе, сором, небажання повідомлення такої інформації навіть лікарю, та ін.), але для кваліфікації вони не мають значення.