Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПК України). Науково-практичний коментар.

1. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

2. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

3. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

4. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 303 Цивільного процесуального кодексу України

1. Підставами апеляційного оскарження може бути незаконність та (або) необґрунтованість рішення чи ухвали суду першої інстанції. Але відповідно до положень коментованої статті під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, який перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, повинен здійснювати таку перевірку в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Таким чином, змінювати підставу та предмет позову в межах апеляційного провадження не можна.

2. Апеляційний суд вправі досліджувати лише ті докази, які:

- судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку;

- докази, в дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено (цей факт може бути підтверджений журналом судового засідання та технічним записом судового засідання);

- нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (поважність причин повинен довести скаржник). Так, неподання доказів в суд першої інстанції представником через його відсутність під час розгляду справи, не є причиною подання цих доказів в суд апеляційної інстанції.

Таке положення було закріплене в ЦПК з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні у них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами шляхом "притримання" доказів, що веде до порушення прав іншої сторони. Таким чином, суд апеляційної інстанції досліджує нові докази, якщо визнає, що вони не могли бути надані суду першої інстанції або відмова в їх прийнятті визнана необґрунтованою. Висновок про визнання чи невизнання цих обставин такими, що мають значення для розгляду справи, має бути викладений в ухвалі (рішенні) суду.

3. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання (частина друга статті 208, частина перша статті 212, частина перша статті 304 ЦПК).

Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з'явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.

Вирішення питання про право суду апеляційної інстанції досліджувати нові докази зумовлено об'єктивними факторами - тлумаченням і застосуванням норм матеріального та процесуального права, на основі яких робиться висновок про наявність чи відсутність порушень закону при дослідженні доказів судом першої інстанції.

Прийняття апеляційною інстанцією нового доказу може бути зумовлено поважністю причин, з яких доказ не міг бути поданий суду першої інстанції (наприклад, якщо сторона своєчасно вжила заходів до розшуку в архівних установах документів, які мають значення для справи, з метою надання їх суду першої інстанції, проте їх було знайдено і передано стороні вже після ухвалення рішення).

Можливою є ситуація, коли сторона надає апеляційному суду нові докази, які мають істотне значення для справи й ставлять під сумнів законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Очевидно, що в такому випадку апеляційна інстанція не може не зважати на нові докази з посиланням на недобросовісну поведінку сторони в суді першої інстанції (неподання доказів з причин, які не є поважними). Так у випадку доведення стороною, яка подає суду апеляційної інстанції ці нові докази, поважності причин неподання їх в суд першої інстанції, апеляційний суд зобов'язаний прийняти і дослідити ці докази.

4. Аналізуючи положення даної статті можна зробити висновок, що завданням суду апеляційної інстанції є перевірка рішення, ухвали суду першої інстанції лише в межах оскарженої їх частини і по відношенню до осіб, які подали апеляційну скаргу і тих, які приєдналися до неї. Винятком з цього правила є встановлення судом обов'язкових підстав для скасування рішення. Такою підставою є встановлене апеляційним судом неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. В такому випадку апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги. Так, розглядаючи доводи апеляційної скарги про необґрунтованість відмови позивачу в позові про відновлення на роботі, суд апеляційної інстанції вправі перевірити законність і обґрунтованість відмови йому в позові про виплату заробітної плати, якщо буде встановлено, що мало місце неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права судом першої інстанції при розгляді справи з такими позовними вимогами.

У випадку встановлення неправильності застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов'язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.

Не є виходом за межі доводів апеляційної скарги, якщо особа, яка подала скаргу, заявляє вимогу про скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, а суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення або змінює рішення чи навпаки, оскільки в цьому разі суд використовує надані йому законом повноваження (стаття 307 ЦПК).

У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

5. В повному обсязі справа може бути перевірена апеляційним судом, якщо буде виявлено очевидну незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції, але лише у справах окремого провадження, незважаючи на те, що цей факт міг залишитися поза увагою доводів апеляційної скарги.