Кодекс Украины об административных правонарушениях (КУоАП Украины) с комментариями к статьям

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; викладення обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у пунктах 1-4 статті 213 цього Кодексу, одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.
Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.

Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.

У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом.

Коментар:

Розглянувши всі документи, з'ясувавши всі необхідні обставини, орган (посадова особа) робить певний висновок щодо цієї справи, який оформлюється постановою у справі. Якщо справу розглядав орган сільської, селищної, міської ради, то він приймає постанову у формі рішення. При розгляді справи колегіальним органом постанова приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні. До того ж колегіальний орган повинен бути правомочним прийняти постанову у справі, що регулюється ст. 216 КпАП. Постанова повинна бути підписана посадовою особою, яка розглянула справу, а при розгляді справи колегіальним органом - головуючим на засіданні та секретарем цього органа.

Ця стаття врегульовує зміст та форму постанови. Постанова повинна містити:

— найменування органа (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи. Це необхідно для того, щоб, по-перше, забезпечити законність винесеної постанови, тобто справу повинен розглядати правомочний орган, по-друге, визначення органу, в який може бути оскаржено постанову, по-третє, щоб визначити строки оскарження постанови, строк її виконання;

— відомості про особу, щодо якої розглядається справа. Тут мається на увазі зазначення прізвища, ім'я, по батькові, вік, дата народження, місце праці (навчання), місце проживання, та інші відомості, що стосуються до особи правопорушника. Дані, що певною мірою характеризують особу з позитивного (наприклад, наявність заслуг перед батьківщиною, подяки від керівництва за місцем роботи чи навчання, позитивні характеристики та інше) або з негативного (наприклад, судимість, неодноразове порушення норм поведінки у суспільстві) боку, доцільно було б зазначати у протоколі про адміністративне правопорушення для сприяння прийняттю правильного рішення у справі. В такому випадку у постанові треба було б зазначити посилання на ці обставини, в зв'язку з якими було прийнято саме це рішення;

— викладення обставин, установлених при розгляді справи. Фіксування цих обставин необхідно в зв'язку з тим, що вони відображають зміст справи;

— зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Ця вимога забезпечує законність та правомірність накладення адміністративного стягнення, а також дає змогу посилатися на цей нормативний акт при виникненні питань щодо конкретного адміністративного стягнення;

— прийняте у справі рішення. Рішення може бути таким: накласти адміністративне стягнення; застосувати заходи впливу, що перелічені у ст. 24і КпАП або закрити справу. При прийнятті рішення про накладення адміністративного стягнення обов'язково зазначається яке саме стягнення застосовується до правопорушника.

Якщо у результаті вчинення правопорушення було заподіяно майнову шкоду, то під час вирішення питання про накладення адміністративного стягнення одночасно можливий розгляд також питання і про відшкодування винним майнової шкоди. До того ж це питання може бути розглянуто адміністративною комісією, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради у випадку, якщо сума шкоди не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Суддя вирішує дане питання незалежно від розміру шкоди. Прийняте рішення щодо відшкодування майнової шкоди обов'язково заноситься до постанови у справі із зазначенням розміру шкоди, порядку і строку її відшкодування.

У випадку, коли під час затримання, особистого огляду або огляду речей були вилучені речі і документи, постанова у справі повинна зазначати, яким чином вирішується питання щодо них. Обов'язковим є зазначення ідентифікуючих ознак предметів і документів, що були вилучені, задля усунення помилки при виконанні прийнятого рішення.

Однією із гарантій забезпечення захисту прав особи, щодо якої винесено постанову, а також потерпілого є їх право на оскарження винесеної постанови. Тому постанова у справі повинна містити вказівку про порядок і строк її оскарження (що регулюється главою 24 КпАП).

При розгляді справ про адміністративне правопорушення посадові особи, крім КпАП та інших нормативних актів загального характеру, керуються також положенням про органи, представниками яких вони є (наприклад, Положення про адміністративні комісії). Законодавством передбачено, що у певних випадках можливо зробити запис про захід стягнення на протоколі про адміністративне правопорушення. Надання такої можливості покликано забезпечити оперативність провадження. Таким правом користуються, наприклад, начальник райвідділу міліції або його заступник.