Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПК України). Науково-практичний коментар.

1. Справа про оскарження рішення третейського суду розглядається суддею одноособово протягом одного місяця з дня надходження до суду заяви про скасування рішення третейського суду.

2. Про час і місце розгляду справи повідомляються особи, які беруть участь у справі. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

3. При розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду.

4. Суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 389⁵ цього Кодексу.

5. Справа розглядається судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з особливостями, встановленими цією главою.

6. За наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду суд має право:

1) постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви і залишення рішення третейського суду без змін;

2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення третейського суду.

7. Ухвала суду про скасування рішення третейського суду або про відмову в його скасуванні може бути оскаржена у порядку, визначеному цим Кодексом для оскарження рішення суду першої інстанції.

8. Після розгляду судом заяви про скасування рішення третейського суду справа підлягає поверненню до третейського суду, якщо суд витребував справу з третейського суду.

ВАЖЛИВО
ЗАКОН ПРО БОРОТЬБУ З КОРОНАВІРУСОМ В УКРАЇНІ

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 389⁴ Цивільного процесуального кодексу України

1. Справа про оскарження рішення третейського суду розглядається впродовж місячного строку суддею, обраним автоматизованою системою документообігу суду.

Особи, які беруть участь у справі, попереджаються про час та місце судового засідання, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

2. Справа розглядається судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з особливостями, встановленими цією главою. Особливістю розгляду цієї категорії справ є те, що спір між сторонами не вирішується по суті, а судом лише встановлюється наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду. До таких підстав належать:

1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано судом недійсною;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

3. Обмеженням дії принципу змагальності сторін при розгляді справ про скасування рішення третейського суду є те, що суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 389⁵ цього Кодексу.

4. Розгляд справи про скасування рішення третейського суду завершується постановленням однієї з двох ухвал:

- про відмову у задоволенні заяви і залишення рішення третейського суду без змін;

- про повне або часткове скасування рішення третейського суду.

Обидві ухвали можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

5. Після розгляду судом заяви про скасування рішення третейського суду справа підлягає поверненню до третейського суду, якщо суд витребував справу з третейського суду. На нашу думку, якщо справа розглядалася третейським судом ad hoc, то її матеріали доречно залишити у місцевому загальному суді, адже порядок зберігання матеріалів третейської справи у суді, створеному для вирішення конкретного спору, законодавством не передбачений.