1. Позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

2. Позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

3. Позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями, пред'являються за місцезнаходженням спадкового майна або основної його частини.

4. Позови до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, пред'являються за місцезнаходженням перевізника.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 114 Цивільного процесуального кодексу України

1. За деякими категоріями справ в силу специфіки предмету спору в таких справах процесуальний закон встановлює виключну підсудність, за якою тільки один конкретний суд серед інших може розглядати таку категорію справ. Виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи, тому що саме в зазначених у законі судах це може бути здійснено внаслідок знаходження в районі їх діяльності основної маси доказів. Коментована стаття передбачає чотири випадки виключної підсудності щодо справ позовного провадження.

2. Перший випадок виключної підсудності встановлюється щодо позовів з приводу нерухомого майна. Такі позови пред'являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини. Це до певної міри зумовлено тим, що при розгляді і вирішенні цих справ часто виникає необхідність в огляді на місцевості цих об'єктів нерухомості та вчиненні інших перевірочних дій по справі.

Об'єктом нерухомості є земельна ділянка, будинок, споруда, квартира, приміщення, незавершене будівництво та інші об'єкти, переміщення яких у просторі є неможливим без втрати цільового призначення. Право власності на ці об'єкти підлягає державній реєстрації і виникає саме з цього моменту. Водночас, відсутність реєстрації нерухомого майна не означає, що з приводу нього не можуть виникнути спори, а тому ця обставина не впливає на підсудність. Вона залишається виключною.

У статті йдеться про спори з приводу нерухомого майна, а не про саме це майно. Таке формулювання дозволяє віднести до спорів з приводу нерухомого майна будь-які спори, що виникають у зв'язку із створенням та зміною об'єктів нерухомості, їх цивільним обігом, виникненням, зміною, припиненням та виконанням зобов'язань, які пов'язані із нерухомістю. Навіть ті, в яких право на нерухоме майно не оспорюється. На нашу думку, такий підхід є недоцільним. Виключну підсудність доцільно зберегти лише для тих справ, в яких вирішується спір про нерухоме майно, а не з приводу нього.

Місце знаходження нерухомого майна - це його адреса, зазначена у правовстановлюючих документах або інших документах, на підставі якого це майно виникло. Якщо право власності на це майно зареєстроване, то місцем знаходження є адреса, зазначена у витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Якщо нерухоме майно розташоване на території декількох адміністративно-територіальних одиниць, то підсудність визначається місцезнаходженням його основної частини. Зазначена норма стосується єдиного об'єкта нерухомості. Основною частиною, на наш погляд, є найбільша за площею частина нерухомого майна, оскільки лише ця ознака має об'єктивне значення. На думку Фурси С. Я., основна частина визначається за їх грошовою оцінкою та господарським призначенням.⁴²

Якщо у позові об'єднано вимоги, що стосуються різних об'єктів нерухомого майна, які знаходяться на території різних адміністративно-територіальних одиниць, то така позовна заява не відповідає вимогам закону і підлягає поверненню (якщо не буде усунуто цей недолік), оскільки призводить до порушення правил виключної підсудності.

За місцезнаходженням нерухомого майна повинні пред'являтися також позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому (щодо інвестиційних договорів про будівництво нерухомого майна, договорів про участь у фонді фінансування будівництва тощо) (п. 27 постанови Пленуму ВС України від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

3. Другий випадок виключної підсудності передбачено для позовів про виключення майна з опису. Вони пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини. При цьому не має значення, з якою метою накладено арешт на майно: на виконання вироку в у кримінальній справі, рішення суду в цивільній чи господарській справі, для забезпечення позову тощо.

4. Третій випадок виключної підсудності стосується позовів кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями і пред'являються за місцезнаходженням спадкового майна або основної його частини. Але якщо спадкове майно вже прийняте спадкоємцями, то позови до них пред'являються за правилами загальної підсудності.

5. Останній випадок виключної підсудності зумовлений позовами, які пред'являється до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти. Такі позови пред'являються за місцезнаходженням перевізника (транспортної організації тощо).

6. Справи окремого провадження також розглядаються, як правило, відповідно до вимог виключної підсудності. Серед таких справ можна виділити наступні:

1) справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи - така заява подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, - за місцезнаходженням цього закладу;

2) справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності - заява подається за місцем її проживання;

3) справи про усиновлення - заява подається до суду за місцем проживання дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, що усиновлюються;

4) справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення - заява подається за місцем проживання особи, яка хоче встановити через суд такий факт;

5) справи про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність - заява подається до суду за місцезнаходженням цієї речі;

6) справи про визнання спадщини відумерлою - заява подається до суду за місцем відкриття спадщини;

7) справи про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб - заява подається до суду за місцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу;

8) справи про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку - заява подається в наступному порядку: заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку та про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку подається до суду за місцем проживання такої особи; заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подається до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.

7. Щодо виключної підсудності справ в наказному провадженні, то такі справи можуть і будуть розглядатися за правилами цієї підсудності за умови, що до такої категорії справ, яка може розглядатися в порядку наказного провадження, є встановлена виключна підсудність.

Тут буде діяти правило, встановлене в частині 12 статті 110 ЦПК, згідно якої позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 114 цього Кодексу.

8. Перелік позовів, для яких установлена виключна підсудність, розширеному тлумаченню не підлягає. Правила виключної підсудності діють також у випадку пред'явлення кількох позовних вимог, пов'язаних між собою, якщо на одну з них поширюється виключна підсудність (п. 5 постанови Пленуму ВС України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12.06.2009 р. N 2).