1. Письмові докази або протоколи їх огляду оголошуються в судовому засіданні та надаються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках - також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, які беруть участь у справі, можуть давати свої пояснення з приводу цих доказів або протоколу їх огляду. Особами, які беруть участь у справі, з приводу зазначених доказів можуть ставитися питання свідкам, а також експертам, спеціалістам.

2. У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 185 Цивільного процесуального кодексу України

1. Відповідно до принципу усності судового розгляду всі наявні в справі письмові докази повинні оголошуватися в судовому засіданні і пред'являтися для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в разі необхідності (їх суперечливість, сумніви в їх дійсності тощо) - і свідкам, експертам. Це правило поширюється і на письмові докази, одержані в порядку судових доручень, забезпечення доказів або огляду на місці.⁷²

2. Дослідження письмових доказів полягає в тому, що суд оголошує (зачитує) їх в судовому засіданні та пред'являє для ознайомлення особам, які беруть участь у справі. Якщо лише частина доказу має значення для справи, то суд оголошує лише цю частину.

В тих випадках, коли письмові докази торкаються питань, з приводу яких призначалася експертиза або на які можуть дати відповідь свідки, вони пред'являються також для ознайомлення експертам і свідкам.

Особи, які беруть участь у справі, також можуть дати пояснення з приводу цих доказів. Пояснення повинні стосуватися лише цього конкретного письмового доказу. Пояснення доцільно використовувати для наголошення уваги суду на певних особливостях доказу.

3. Досліджуючи письмові докази суд також перевіряє їх достовірність. У випадках оспорювання достовірності письмового доказу, суд може перевірити цю обставину шляхом опитування сторін, допиту свідків, порівняння з іншими письмовими доказами, призначенням експертизи.

Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12.06.2009 р. N 2 у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

При відсутності з її боку таких процесуальних дій, особа, яка подала заяву, має згідно із загальними правилами доказування (ст. 60 ЦПК) подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. У разі необхідності за клопотанням особи, яка зробила таку заяву, суд відповідно до правил частини четвертої статті 10 ЦПК сприяє їй у збиранні цих доказів (призначає експертизу, витребовує інформацію від особи, за іменем якої видано документ, оголошує перерву або відкладає розгляд справи, якщо це потрібно, тощо).

Заява про фальшивість письмового доказу спрямована на заперечення дійсності викладених у ньому доказових фактів. Якщо ці факти доказані іншими допустимими засобами доказування, то сторона, яка подала доказ, справжність якого оспорюється, вправі просити суд розглядати справу на підставі інших доказів, а цей до уваги не брати.

Якщо заява про фальшивість надійшла, але особа, яка подала документ, не просить його виключити з числа доказів або фальшивість заперечує, слід керуватися загальною нормою про те, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 61 ЦПК). Оскільки сторона покликається на фальшивість документа, то вона і повинна це довести. В більшості випадків, довести це можна лише шляхом проведення експертизи. Тому одночасно із поданням такої заяви зацікавлена особа повинна подавати до суду клопотання про призначення відповідної експертизи (почеркознавчої, трасологічної тощо).

Якщо такого клопотання не надійшло, то суд розглядає справу на підставі наявних доказів з урахуванням письмового документа, щодо якого було подано заяву про фальшивість.

Заява про фальшивість може бути обґрунтована лише сумнівами. Тому особа може заявляти про фальшивість усіх наявних у справі документів, тотальну фальсифікацію. Поряд із клопотаннями про призначення експертизи для перевірки достовірності документів це може використовуватися для затягування розгляду справи.