1. Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.

2. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

3. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

4. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Справа про розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі, може бути розглянута судом за участю представника такої особи.

5. Справи окремого провадження не можуть бути передані на розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв'язку з укладенням мирової угоди.

6. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

7. При ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

8. У рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 235 Цивільного процесуального кодексу України

1. Дана стаття закріплює особливості судового розгляду справ окремого провадження. Порівняно з позовним провадженням, розглядаючи справи окремого провадження, суд зобов'язаний вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Отже ЦПК закріпив активну позицію суду при з'ясуванні обставин справи.

2. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 239 ЦПК суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Судово-психіатрична експертиза повинна бути призначена, коли в справі зібрані всі докази, необхідні для призначення цієї експертизи. У тому випадку, коли заявник припускає, що громадянин страждає на хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок якого не здатний усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними, але при поданні заяви в суд не представить офіційні документи про це з лікувальної установи, суд може за власною ініціативою витребувати їх.

Заявник не зможе отримати певні дані, що стосуються лікарської таємниці, від лікарського закладу і вони можуть бути надані лише на вимогу суду.

3. Справи окремого провадження розглядаються за загальним правилом у тому ж порядку, що і справи позовного провадження. Однак відсутність в них спору про право цивільне обумовлює встановлення для них деяких особливостей. Справи окремого провадження порушуються не інакше, як за заявою, яка містить вимогу до суду, а отже, окреме провадження - непозовне і одностороннє, воно не містить ні матеріально-правових вимог, ні адресатів такої вимоги. Якщо в процесі розгляду справи окремого провадження з'явиться сторона, то окреме провадження перестане існувати.

Саме односторонність форми окремого провадження і визначає всі інші особливості. На відміну від позовного, окреме провадження не ґрунтується на принципі змагальності та відрізняється від позовного провадження межами судового розгляду. Також в окремому провадженні не застосовуються інститути, тісно пов'язані із позовом, оскільки такий відсутній у справах окремого провадження. Зокрема, не може мати місце в окремому провадженні відмова від позову, визнання позову, зміна позовних вимог, вихід за межі заявлених вимог тощо.

Крім того, для деяких категорій справ окремого провадження Кодексом встановлені спеціальні строки їх розгляду. Це, зокрема, справи про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку, про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу, про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

4. Безспірне одностороннє окреме провадження характеризується і такою особливістю, як обов'язкова участь в ньому заявника та заінтересованих осіб. Заявниками у справах окремого провадження можуть виступати особи, чиї права та інтереси стосуються ухваленого рішення. Це можуть бути батьки або один із них у справах про усиновлення їхньої дитини, орган опіки та піклування у справах про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, батьки особи, відносно якої вирішується питання про надання їй права на шлюб тощо.

Справа про розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі, може бути розглянута судом за участю представника такої особи. В такому випадку особиста явка позивача не є обов'язковою, проте в судовому засіданні повинен брати участь представник. Його участь у справі є обов'язковою. Якщо представник теж не з'являється, суд не має правових підстав для задоволення позову.

Рішення суду по справі не набуває ознак винятковості. Обставини, встановлені рішенням суду у справі, яка розглядалася в порядку окремого провадження, можуть бути оспорені шляхом пред'явлення позову в загальному порядку.

5. Законодавець встановив заборону передачі справ окремого провадження на розгляд третейського суду і закриття справи у зв'язку з укладенням мирової угоди. Відповідно до ст. 2 Закону "Про третейські суди" третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин; третейський розгляд - процес вирішення спору і прийняття рішення третейським судом.

Ст. 175 ЦПК дає визначення мирової угоди. Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Оскільки дані інститути пов'язані зі спором про право цивільне, то, відповідно, в окремому провадженні вони застосовуватися не можуть.

6. Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду й роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

У постановах Пленуму Верховного Суду України неодноразово зазначалися наслідки виникнення спору про право цивільне в порядку окремого провадження. Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Проте є і винятки з правила. Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 28.03.72 р. "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним" одночасно зі спором про право цивільне питання про недієздатність громадянина може вирішуватись судом лише в тому разі, коли спір виник після смерті цього громадянина.

7. Законодавцем встановлено загальне правило, що при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 2 ст. 240 ЦПК, судові витрати, пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

Розмір судового збору у даних категоріях справ, оскільки не має спору про право цивільне, встановлено законодавцем в твердому розмірі. Заяви у справах окремого провадження, згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір", оплачуються судовим збором в розмірі 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

Окрім цього, в деяких категоріях справ окремого провадження судовий збір не підлягає сплаті, як, зокрема, у справах про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності, надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку, примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір").

8. Рішення суду про розірвання шлюбу, окрім загальних вимог, повинно містити відомості про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається. Ця вимога покладає на суд обов'язок роз'яснити в судовому засіданні право подружжя на отримання дошлюбного прізвища та з'ясувати їх волевиявлення. Про це слід зазначити в описовій частині судового рішення. Якщо особа бажає отримати дошлюбне прізвище, у резолютивній частині рішення зазначається про це.