1. За наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 373 Цивільного процесуального кодексу України

1. Відстрочка - відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається судом.

Розстрочка - спосіб виконання зобов'язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановленні наперед.

Порядок виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.

2. Зміст поняття "спосіб виконання рішення" можна встановити з аналізу ст. 16 ЦК. А саме, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

а) припинення дії, яка порушує право;

б) відновлення становища, яке існувало до порушення;

в) примусове виконання обов'язку в натурі;

г) зміна правовідношення;

д) припинення правовідношення;

е) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

є) відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

При вирішенні питання про зміну способу виконання суд повинен з'ясовувати обставини, що свідчать про неможливість виконання рішення.

3. Спеціальним законодавством може бути передбачено особливі способи забезпечення виконання судового рішення. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 р. суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріальну контору за місцем знаходження майна та житла.

Відповідно до ст. 16¹ цього Закону заходи і гарантії забезпечення виконання рішення суду про реалізацію права дитини на контакт визначаються судом у кожному конкретному випадку. Такими заходами і гарантіями є:

- зобов'язання особи, яка контактує з дитиною, оплачувати витрати, пов'язані з переїздом та проживанням дитини, а також, у разі потреби, - будь-якої іншої особи, яка супроводжує дитину, повідомляти особі, з якою проживає дитина, про місце перебування дитини під час реалізації нею права на контакт, з'являтися особисто разом з дитиною до органу опіки та піклування з періодичністю, визначеною судом;

- заборона зміни місця перебування дитини під час реалізації нею права на контакт;

- реалізація права на контакт з дитиною на території іноземної держави за умови подання органу опіки та піклування за місцем проживання дитини документа, що підтверджує визнання рішення суду України про контакт з дитиною на території іншої держави;

- інші заходи, передбачені законом.

4. Відстрочка та розстрочка виконання застосовується на захист інтересів боржника. Зміна способу та порядку виконання можуть бути також і в інтересах стягувача, якщо мова йде про випадки, коли реалізація рішення знаходиться під загрозою або виявляється неможливою.

Вирішення питання про відстрочку, розстрочку, зміну способу та порядку виконання може ініціювати як державний виконавець, так і сторона. Для цього вони звертаються із заявою до суду, який видав виконавчий документ. Суд має розглянути таку заяву в судовому засіданні у десятиденний строк.

Слід звернути увагу на те, що процесуальною особливістю вирішення цього питання є виклик сторін в судове засідання. Це дає підстави стверджувати про можливість застосування ст. 169 ЦПК у разі неявки осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалу суду про відстрочку або розстрочку виконання, зміну способу виконання рішення можна оскаржити в апеляційному порядку.