1. Господарські об'єднання мають вищі органи управління (загальні збори учасників) та утворюють виконавчі органи, передбачені статутом господарського об'єднання.

2. Вищий орган господарського об'єднання:

затверджує статут господарського об'єднання та вносить зміни до нього;

вирішує питання про прийняття в господарське об'єднання нових учасників та виключення учасників з його складу;

утворює виконавчий орган господарського об'єднання відповідно до його статуту чи договору;

вирішує фінансові та інші питання відповідно до установчих документів господарського об'єднання.

3. Виконавчий орган господарського об'єднання (колегіальний чи одноособовий) вирішує питання поточної діяльності, які відповідно до статуту або договору віднесені до його компетенції.

4. Управління державним (комунальним) господарським об'єднанням здійснюють правління об'єднання і генеральний директор об'єднання, який призначається на посаду та звільняється з посади органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання. Склад правління визначається статутом об'єднання. Порядок управління державним (комунальним) господарським об'єднанням визначається статутом об'єднання відповідно до закону.

Законом може бути передбачений інший порядок управління державним (комунальним) господарським об'єднанням в оборонно-промисловому комплексі.

5. Здійснення управління поточною діяльністю об'єднання підприємств може бути доручено адміністрації одного з підприємств (головного підприємства об'єднання) на умовах, передбачених установчими документами відповідного об'єднання.

6. Спори, що виникають між учасниками об'єднання, вирішуються в порядку, передбаченому статутом об'єднання, або в судовому порядку відповідно до закону.

Коментар:

1. ГК України не обмежує кількість органів управління об'єднань. Обов'язковими органами є: вищий орган господарського об'єднання та виконавчий орган (колегіальний або одноособовий). Диспозитивно господарське об'єднання може створювати спостережну раду з числа учасників об'єднання для нагляду за його поточною діяльністю та ревізійну комісію з метою контролю та перевірки діяльності.

2. У частині 2 ст. 123 ГК перелічені основні повноваження вищого органу управління господарського об'єднання. Оскільки в ГК не вказано, чи можуть ці повноваження бути делеговані іншим органам, то можна зробити висновок, що їх вирішення є виключною компетенцією вищого органу управління.

Статутом або договором господарського об'єднання можуть бути передбачені інші питання, що вирішуються вищим органом управління (наприклад, давати згоду на вступ його учасників до інших об'єднань чи визначати розмір внесків).

3. Виконавчий орган господарського об'єднання створюється з метою здійснення поточної господарської діяльності. Він обирається вищим органом управління господарського об'єднання з числа учасників об'єднання або ж запрошуються на роботу спеціалісти, що не є учасниками господарського об'єднання.

Члени виконавчого органу є також і членами трудового колективу господарського об'єднання, а тому з ними укладається трудовий договір, у якому прописуються істотні та додаткові умови роботи.

4. Відповідний орган центральної виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який прийняв рішення про створення об'єднання, також призначає на посаду та звільняє з посади правління та генерального директора державного (комунального) господарського об'єднання.

ГК дає можливість уповноваженому органу самостійно визначати в статуті склад правління та порядок управління державним (комунальним) господарським об'єднанням відповідно до закону.

5. Учасники господарського об'єднання можуть делегувати поточне управління діяльністю адміністрації одного з підприємств (головного підприємства об'єднання) на умовах, передбачених установчими документами відповідного об'єднання. Наприклад, у концерні головним підприємством може бути учасник, від якого фінансово залежать інші учасники.

6. Статутом об'єднання може бути передбачено позасудовий порядок розгляду спору. Об'єднання може самостійно вирішувати поточні спори між учасниками шляхом прийняття рішення вищим органом. Частина 1 ст. 8 Закону України "Про третейські суди" дозволяє утворювати постійно діючі третейські суди, які можуть діяти при зареєстрованих згідно з чинним законодавством України об'єднаннях, асоціаціях суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, у тому числі банків.

Порядок та діяльність постійно діючого третейського суду визначаються Законом України "Про третейські суди".