1. У випадках, передбачених законом, щодо неплатоспроможного боржника застосовуються такі процедури:

розпорядження майном боржника;

мирова угода;

санація (відновлення платоспроможності) боржника;

ліквідація банкрута.

2. Санація боржника або ліквідація банкрута здійснюється з дотриманням вимог антимонопольно-конкурентного законодавства.

3. З дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство реорганізація юридичної особи - боржника власником (уповноваженим ним органом), а також передача майна боржника в статутний капітал допускаються лише у випадках та порядку, передбачених законом.

Коментар:

1. Стаття 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає, що до боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства:

- розпорядження майном боржника;

- мирова угода;

- санація (відновлення платоспроможності) боржника;

- ліквідація банкрута.

Під розпорядженням майном боржника Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає систему заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника для забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища. Крім того, в ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлюється, що введення процедури розпорядження майном боржника та призначення розпорядника майна має також забезпечувати майнові інтереси кредиторів. Тобто законодавець метою процедури розпорядження майном визначає забезпечення збереження та ефективного використання майна боржника і забезпечення інтересів кредиторів. Цілі процедури розпорядження майном конкретного боржника має реалізувати розпорядник майна, який відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" призначається ухвалою господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або ухвалою підготовчого засідання. Діяльність розпорядника майна у процедурі банкрутства здійснюється в основних двох напрямах: збереження майна боржника та здійснення аналізу господарської діяльності боржника. Або як їх визначають іноді - забезпечувальна та підготовча функції. Деякі науковці виділяють ще й третій напрям - визначення вимог кредиторів для голосування.

Мирова угода - це особлива стадія відносин банкрутства. Укладення мирової угоди стає можливим тоді, коли боржник та кредитори дійшли згоди про те, що їм вигідніше продовжувати відносини поза процедурами банкрутства. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мирова угода - це домовленість між боржником та кредитором про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін. За своєю юридичною природою мирова угода є угодою, з якою законодавець пов'язує певні процесуальні наслідки. Згідно зі ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" затвердження господарським судом мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство та припинення повноважень арбітражного керуючого. Керуючий санацією або ліквідатор виконують обов'язки керівника боржника до моменту призначення нового керівництва.

Санація (відновлення платоспроможності) боржника - одна із судових процедур банкрутства, метою якої є відновлення платоспроможності боржника та розрахунки з кредиторами. Відповідно до абз. 12 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під санацією розуміють систему заходів, які здійснюються під час провадження у справі про банкрутство для запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямовані на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Ліквідація банкрута згідно з абз. 15 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна. Ліквідаційна процедура починається з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та закінчується розрахунками із кредиторами та ліквідацією банкрута. Цілі ліквідаційної процедури полягають у рівноцінному задоволенні вимог кредиторів та ліквідації боржника. З дня відкриття ліквідаційної процедури для боржника настають наслідки, визначені у ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

2. У відповідності з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" санація боржника або ліквідація банкрута здійснюються з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

3. Дана частина коментованої статті передбачає один із способів захисту інтересів кредиторів у судових процедурах банкрутства. А саме обмежує з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство права власника (уповноваженого органу) щодо проведення реорганізації юридичної особи - боржника або передання майна боржника у статутний фонд.