1. Державну політику щодо запобігання банкрутству, забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності суб'єкта підприємництва або визнання його банкрутом щодо державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, а також суб'єктів підприємництва інших форм власності у випадках, передбачених законом, здійснює орган державної влади з питань банкрутства.

2. Орган державної влади з питань банкрутства сприяє створенню організаційних, економічних та інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності суб'єктів підприємництва - боржників або визнання їх банкрутами. Повноваження органу державної влади з питань банкрутства визначаються законом.

3. Процедури щодо неплатоспроможних боржників, передбачені цим Кодексом, не застосовуються до казенних підприємств. До державних підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації, вказані процедури застосовуються в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.

4. У випадках, передбачених законом, не застосовуються процедури банкрутства щодо комунальних підприємств.

5. Щодо окремих категорій суб'єктів підприємництва законом можуть бути визначені особливості регулювання відносин, пов'язаних з банкрутством.

6. Відносини, пов'язані з банкрутством, учасниками яких є іноземні кредитори, регулюються законодавством України з урахуванням відповідних положень міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Коментар:

1. Указом Президента України від 23.10.2000 р. N 1159/2000 "Про Міністерство економіки України" на Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України покладено повноваження державного органу з питань банкрутства, основними завданнями якого є проведення державної політики щодо запобігання банкрутству, створення організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, та інші, передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Міністерством розроблені основні принципи політики Уряду України щодо відновлення платоспроможності підприємств, стратегічною метою яких є активне застосування процедур відновлення платоспроможності і банкрутства для вирішення проблем заборгованості та фінансового оздоровлення підприємств.

Крім того, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2007 р. N 777 "Про затвердження Положення про Міністерство економіки України", Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України забезпечує реалізацію державної політики щодо запобігання банкрутству, а також створення умов для здійснення процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно суб'єктів підприємницької діяльності у випадках, передбачених законом.

2. Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Державний орган з питань банкрутства:

- сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;

- пропонує господарському суду кандидатури арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків та щодо яких порушена справа про банкрутство, а також в інших випадках, передбачених цим Законом;

- організовує систему підготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

- здійснює ліцензування діяльності фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність як арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори);

- забезпечує реалізацію процедури банкрутства щодо відсутнього боржника;

- здійснює ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, встановлює та затверджує форму подання арбітражним керуючим інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство;

- організовує проведення експертизи фінансового становища державних підприємств і підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, при підготовці справи про банкрутство до розгляду або під час її розгляду господарським судом у разі призначення судом експертизи та надання відповідного доручення;

- готує на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак приховуваного, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства щодо державних підприємств чи підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків;

- готує та подає на затвердження Кабінету Міністрів України у встановленому порядку типові документи щодо здійснення процедур банкрутства;

- здійснює інші передбачені законодавством повноваження.

Крім повноважень, визначених у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", повноваження Державного органу з питань банкрутства визначені й у підзаконних нормативних актах (див. коментар до ч. 1 ст. 214 цього Кодексу).

3. Коментована частина ст. 214 цього Кодексу окреслює загальне коло суб'єктів, які не можуть виступати боржниками у судових процедурах банкрутства. Вичерпний перелік таких суб'єктів міститься у ст. 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Детальніше дивись коментар до ч. 3 ст. 209 цього Кодексу.

4. Відповідності до ч. 8 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" судові процедури банкрутства не застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняті рішення щодо цього.

5. Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону. Серед іншого цим розділом регулюються процедури банкрутства таких суб'єктів підприємництва:

- містоутворюючих підприємств (ст. 42);

- особливо небезпечних підприємств (ст. 43);

- сільськогосподарських підприємств (ст. 44);

- страховиків (ст. 45);

- професійних учасників ринків цінних паперів (ст. 46);

- суб'єктів підприємницької діяльності - громадян (ст. 47);

- фермерських господарств (ст. 50);

- боржників, що ліквідуються власниками (ст. 51);

- відсутніх боржників (ст. 52);

- боржників, щодо яких провадиться санація їх керівниками (ст. 53).

6. Законодавець у коментованій статті та ч. 9 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" закріпив пріоритет національного законодавства у тих процедурах, де боржником є резидент України, а кредитором(ами) - нерезиденти. Проте за наявності ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів будуть застосовуватися положення останніх (наприклад, міжнародні угоди про уникнення подвійного оподаткування тощо).

Згідно з ч. 10 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі відсутності міжнародних договорів України рішення судів іноземних держав у справах про банкрутство визнаються на території України взаємно, якщо інше не передбачено законом.