1. За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар.

2. Сторона договору вважається продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін.

3. За погодженням сторін можлива грошова доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості, якщо це не суперечить законодавству.

4. Не може бути об'єктом міни (бартеру) майно, віднесене законодавством до основних фондів, яке належить до державної або комунальної власності, у разі якщо друга сторона договору міни (бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підприємством. Законодавством можуть бути встановлені також інші особливості здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, пов'язаних з придбанням і використанням окремих видів майна, а також здійснення таких операцій в окремих галузях господарювання.

5. До договору міни (бартеру) застосовуються правила, що регулюють договори купівлі-продажу, поставки, контрактації, елементи яких містяться в договорі міни (бартеру), якщо це не суперечить законодавству і відповідає суті відносин сторін.

Коментар:

1. Законодавство України у різні часи використовувало різні найменування цього виду відносин: міна, бартер, обмін тощо. Договір міни крім цієї статті також регулюється положеннями ст. 715 ЦК України, відповідно до якої за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. При цьому кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який передає в обмін, і покупцем товару, який одержує взамін. Договір міни за цивільним законодавством не обов'язково здійснюється без використання грошей. Договором міни також є ті відносини, які передбачають доплату за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).

Визначення договору міни міститься також у п. 1.19 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Відповідно до цього пункту бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг). Стаття 7 цього Закону містить п. 7.1, яким встановлено особливості оподаткування бартерних операцій.

2. Відносини щодо договору міни у зовнішньоекономічній діяльності регулюються Законом України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" від 23.12.98 р. N 351-XIV (з відповідними змінами). Серед іншого цим Законом встановлено, що у бартерному договорі має зазначатися загальна вартість товарів, що імпортуються, та загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються за цим договором, з обов'язковим вираженням в іноземній валюті, віднесеній Національним банком України до першої групи Класифікатора іноземних валют (ч. 2 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Цим Законом встановлено строки проведення бартерних операцій, а ст. 3 містить положення щодо відповідальності за порушення строків проведення товарообмінних операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

3. Коментована стаття містить застереження про те, що основні засоби не можуть бути об'єктом міни, якщо вони належать до майна комунальної чи державної власності. Поняття основних фондів міститься у п. 8.2.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого під цим терміном слід розуміти матеріальні цінності, які призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним ізносом.