1. Договором комерційної концесії можуть бути передбачені обмеження прав сторін за цим договором, зокрема:

обов'язок правоволодільця не надавати іншим особам аналогічні комплекси прав для їх використання на закріпленій за користувачем території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території;

обов'язок користувача не допускати його конкуренції з правоволодільцем на території, на яку поширюється чинність договору комерційної концесії стосовно підприємницької діяльності, що здійснюється користувачем з використанням належних правоволодільцеві прав;

відмова користувача від одержання за договором комерційної концесії аналогічних прав у конкурентів (потенційних конкурентів) правоволодільця;

обов'язок користувача погоджувати з правоволодільцем місце розташування виробничих приміщень, що мають використовуватися при здійсненні наданих за договором прав, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення.

2. Обмежувальні умови можуть бути визнані недійсними, якщо ці умови суперечать законодавству.

Коментар:

1. Коментована стаття передбачає ряд обмежень прав сторін, які можуть бути передбачені у договорі комерційної концесії. Цей перелік не є імперативним, отже сторони самі вирішують, вміщувати їм такі обмеження у договір чи ні.

Так, договором комерційної концесії може бути передбачене надання користувачеві виключного права на використання отриманого від правоволодільця комплексу прав на визначеній території. Це означає, що правоволодільцеві може бути заборонено надавати аналогійні права іншим особам або він сам може бути зобов'язаний утриматися від власної аналогічної діяльності на території, де діє користувач.

У разі якщо діяльність користувача може здійснюватися на тій самій території, де діє правоволоділець, на користувача може бути покладений обов'язок не допускати конкуренції з правоволодільцем. Тобто користувач зобов'язаний утримуватися від дій, які обмежували б можливості правоволодільця впливати на умови обігу його товарів (робіт, послуг) на ринку. У разі спору перевага, як правило, має надаватися правоволодільцеві як власнику технологій, торговельних марок та інших об'єктів, права на які передаються за договором комерційної концесії.

Також користувач за договором комерційної концесії може бути зобов'язаний не вступати в аналогічні відносини із конкурентами (потенційними конкурентами) правоволодільця. Наприклад, якщо користувач реалізує товари під торговельною маркою право володільця, він може бути позбавлений можливості реалізовувати товари під конкуруючими торговельними марками.

У разі якщо для досягнення найбільшого ефекту у продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг) необхідною умовою є місце розташування приміщення та його зовнішній вигляд, користувач також може бути зобов'язаний погоджувати це із правоволодільцем. Правоволоділець вправі оцінювати престижність та зручність району, в якому планує здійснювати свою діяльність користувач, кольорове оформлення приміщення (зокрема, застосування корпоративних кольорів, або кольорів, які входять до торговельних марок правоволодільця), наявність у приміщення необхідних аксесуарів тощо.

2. Якщо обмежувальні умови, погоджені сторонами договору комерційної концесії, суперечать законодавству, вони можуть бути визнані недійсними. Так, наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 1122 ЦК України умова, передбачена договором, відповідно до якої правоволоділець має право визначати ціну товару (робіт, послуг) або встановлювати верхню чи нижню межу цієї ціни, є нікчемною.