Кодекс административного судопроизводства Украины (КАС Украины) с комментариями к статьям
Стаття 182. Особливості провадження у справах за адміністративними позовами суб'єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання
1. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо мають право звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням із позовною заявою про заборону таких заходів чи про інше обмеження права на мирні зібрання (щодо місця чи часу їх проведення тощо).
2. Позовна заява, яка надійшла в день проведення заходів, визначених частиною першою цієї статті, або після цього, залишається без розгляду.
3. Про відкриття провадження у справі, дату, час та місце розгляду справи суд негайно повідомляє позивача та організатора (організаторів) зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших мирних зібрань.
4. Адміністративна справа про обмеження права на мирні зібрання вирішується судом протягом трьох днів після відкриття провадження, а в разі відкриття провадження менш як за три дні до проведення відповідних заходів - невідкладно.
5. Суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. У постанові суду зазначається спосіб обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.
6. Постанова суду у справах про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання виконується негайно.
7. Копії судового рішення невідкладно видаються особам, які брали участь у справі, або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Коментар:
Предмет регулювання та цілі статті
1. Стаття визначає особливості адміністративних справ за позовом суб'єкта владних повноважень - органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування - про обмеження щодо реалізації конституційного права громадян на мирні зібрання.
2. Завданням суду у таких справах є перевірити обґрунтованість застосування обмеження у реалізації конституційного права громадян на мирні зібрання за зверненням відповідного суб'єкта владних повноважень, а в разі обґрунтованості обрати той спосіб обмеження цього права, який був би адекватним (найменшим) за встановлених небезпеки чи загроз і забезпечував досягнення мети такого обмеження - запобігання заворушенням чи злочинам, охорона здоров'я населення або захист прав і свобод інших людей.
3. Особливості адміністративних справ щодо усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання, що вжиті органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування без відповідного рішення суду або з його порушенням, визначені статтею 183 КАСУ.
Правова основа статті
4. Відповідно до статті 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
5. Рішенням Конституційного Суду України у справі щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання139 встановлено, що стаття 39 Конституції України вимагає від організаторів мирних зібрань сповістити органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування про проведення цих масових заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а мають служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами мирних зібрань, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей. Зокрема, у разі необхідності органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування можуть погоджувати з організаторами мирних зібрань дату, час, місце, маршрут, умови, тривалість їх проведення тощо.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України, строк завчасного сповіщення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування має бути достатнім для того, щоб такий орган міг визначитися, наскільки проведення мирного зібрання відповідає закону, та в разі потреби, згідно з частиною другою статті 39 Конституції України, звернутися до суду для вирішення спірних питань. Конкретні строки завчасного сповіщення мають бути визначені законом з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо, але поки що цього не зроблено.
Підсудність
6. Адміністративну справу за позовом органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про обмеження щодо реалізації конституційного права громадян на мирні зібрання розглядає окружний адміністративний суд (незалежно від того, подає позов орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування) за місцезнаходженням відповідного органу-позивача. Фактично місцезнаходження органу зазвичай збігається з місцем проведення мирних зібрань.
Сторони
7. Позивачем в адміністративній справі про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що одержав повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо від організатора (організаторів) цих заходів. Жоден закон поки не визначає, який саме це орган. Зазвичай таким органом є відповідна місцева державна адміністрація чи місцева рада або її виконавчий орган за місцем запланованого проведення мирного зібрання.
8. З частини третьої коментованої статті випливає, що відповідачем (відповідачами) в адміністративній справі про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є організатор (організатори) зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших мирних зібрань, що зробив відповідне повідомлення. Таким організатором може бути політична партія, громадська організація, профспілка, підприємство, фізична особа тощо.
Строк звернення до адміністративного суду
9. Якщо є підстави для адміністративного позову, позивач повинен звернутися до адміністративного суду з позовною заявою негайно після отримання повідомлення про проведення мирного зібрання. "Негайно" означає настільки швидко, наскільки це дає можливість позивачеві визначитися, чи є підстави для подання адміністративного позову, та в разі потреби підготувати позовну заяву.
10. В усякому випадку позовна заява повинна надійти до дня проведення відповідного мирного зібрання, оскільки позовна заява, що надійшла у день проведення цього заходу або після цього, залишається без розгляду (частина друга коментованої статті), адже сенсу в судовому рішенні після початку заходів уже не буде.
Строк розгляду адміністративної справи
11. Про відкриття провадження у справі, дату, час та місце розгляду справи суд негайно повідомляє сторони (частина третя коментованої статті). З метою своєчасного вирішення справи на підставі статті 38 КАСУ суд може здійснити судові виклики та повідомлення у такій справі телеграмою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефоном або й через друкований засіб масової інформації. Такі виклики і повідомлення мають бути здійснені у строк, що даватиме можливість своєчасно прибути до суду (частина третя статті 35 КАСУ).
12. Адміністративна справа про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання має бути розглянута і вирішена судом протягом трьох днів після відкриття провадження у справі, а в разі відкриття провадження менш як за три дні до проведення відповідних заходів - невідкладно (частина четверта коментованої статті). На наш погляд, зважаючи на цілі статті, неприбуття сторін, які були належним чином повідомлені про судове засідання, не є підставою для відкладення судового розгляду, якщо таке відкладення стане перешкодою для своєчасного вирішення справи.
В усякому випадку справа має бути вирішена до початку мирних зібрань з таким розрахунком, щоб у разі задоволення адміністративного позову можна було вжити заходів для своєчасного виконання постанови суду.
Постанова суду, її виконання
13. Вимоги позивача можуть бути задоволені лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку у разі, якщо суд визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей (частина п'ята коментованої статті). Зокрема, адміністративний позов може бути задоволений у разі запізнілого направлення повідомлення про мирні зібрання, що перешкоджає органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування у такі стислі строки вжити заходів щодо забезпечення безпеки проведення таких заходів та громадського порядку.
14. У постанові суду про задоволення позову обов'язково має бути зазначено спосіб обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання. Такі обмеження можуть полягати у забороні проводити збори, мітинги, походи, демонстрації тощо, у забороні проводити ці заходи у певному місці чи у певний час, у визначенні маршруту тощо. Обираючи спосіб обмеження, суд повинен керуватися принципом пропорційності - обмеження має бути адекватним загрозам, тобто з усіх способів обмеження слід обрати той спосіб, який найменше обмежує право на мирне зібрання, але дає можливість запобігти загрозам. Наприклад, неправильно забороняти проведення мітингів двох конкуруючих політичних сил через можливість зіткнень, якщо проведення цих мітингів можна розвести у просторі або часі.
15. Оскільки відповідно до частини сьомої коментованої статті копії судового рішення невідкладно видаються особам, які брали участь у справі, або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення, то правила частини третьої статті 160 і частини четвертої статті 167 КАСУ (щодо відкладення виготовлення постанови у повному обсязі) на розгляд таких справ не поширюється.
16. Постанову про обмеження права на мирні зібрання належить виконувати негайно, тобто не чекаючи набрання нею законної сили (частина шоста коментованої статті, пункт 6 частини першої статті 256 КАСУ).