Бюджетний кодекс України (БК України). Науково-практичний коментар.

1. Видатки та кредитування Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, пов'язані з реалізацією програм та заходів згідно із статтею 87 цього Кодексу.

2. Джерелами формування загального фонду Державного бюджету України у частині кредитування є:

1) надходження внаслідок стягнення простроченої заборгованості перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні гарантії, кредитами з державного бюджету, якщо інше не встановлено законом про Державний бюджет України;

2) повернення кредитів, наданих з державного бюджету, що не мають цільового призначення згідно із законом;

3) повернення кредитів до державного бюджету, наданих для реалізації інвестиційних програм (проектів) за рахунок кредитів (позик), залучених державою від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій.

3. Джерела формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині кредитування визначаються законом про Державний бюджет України.

Коментар:

Видатки Державного бюджету України залежать від бюджетних призначень, які відрізняються певними особливостями. По-перше, бюджетне призначення є повноваженням суб'єкта бюджетних правовідносин. По-друге, це повноваження притаманне лише розпоряднику бюджетних коштів. По-третє, воно надається відповідним актом бюджетного законодавства (Бюджетним кодексом України, законом про Державний бюджет України, рішенням про місцевий бюджет). По-четверте, бюджетне повноваження обов'язково має кількісні та часові обмеження. Якщо перші виражаються в кількості коштів, що виділяються на ту чи іншу мету (обов'язково передбаченою бюджетною класифікацією), то часові обмеження пов'язуються як з терміном надходження коштів розпоряднику, так і з терміном їх використання. По-п'яте, бюджетне призначення є безумовною підставою бюджетного асигнування - повноваження, яке надається розпоряднику бюджетних коштів у відповідності з бюджетним призначенням на прийняття бюджетного зобов'язання і здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

Класифікація видатків бюджету здійснюється за різними підставами і групується за:

а) функціональними ознаками;

б) економічними ознаками;

в) відомчими ознаками;

г) програмними ознаками.

Функціональна класифікація видатків бюджету групує видатки відповідно до різновиду функцій держави та витрат на їх фінансування. Цей тип класифікації дозволяє проаналізувати динаміку витрат, зробити прогнози щодо наступних видатків. Нова класифікація видатків бюджету розроблена на основі класифікації функцій управління ООН та має три рівня деталізації:

- розділи (видатки бюджетів на здійснення загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування);

- підрозділи та групи (напрямки спрямування бюджетних коштів на здійснення функцій держави, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування).

Нумерація підрозділів відповідає нумерації загальних цілей державного управління, тоді як номери підрозділів та груп - засоби досягнення та реалізації визначених цілей та напрямків. Наприклад, розділ 0170 "Обслуговування боргу"; підрозділ 0171 "Обслуговування внутрішнього боргу" бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 27 грудня 2001 року N 604.

Згідно з вказаним наказом Міністерства фінансів України наказом Державного казначейства України N 330 від 08.12.2006 р. затверджено у новій редакції Роз'яснення щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету.

У діючій бюджетній класифікації здійснено перегрупування деяких видатків, тому що попередня бюджетна класифікація (наказ Міністерства фінансів України від 3 грудня 1997 року N 265) мала 25 класифікаційних розділів, тоді як діюча бюджетна класифікація - 10 розділів по функціональній класифікації видатків бюджету.

Функціональна класифікація видатків бюджету включає видатки на:

а) загальнодержавні функції (утримання вищих органів державного управління, органів місцевої влади та місцевого самоврядування; фінансова та зовнішньоекономічна діяльність; економічна допомога зарубіжним країнам; інші функції державного управління; фундаментальні дослідження; дослідження та розробки в галузі державного управління; проведення виборів та референдумів; обслуговування боргу; міжбюджетні трансферти);

б) оборона (військова та цивільна оборона; військова допомога зарубіжним країнам; військова освіта; дослідження та розробки в галузі оборони; інша діяльність в галузі оборони);

в) громадський порядок та судова влада (діяльність по забезпеченню громадського порядку; боротьба із злочинністю та охорона державного кордону; протипожежний захист та рятування; судова влада; діяльність в сфері безпеки держави; утримання кримінально-виконавчої системи; представницькі функції в суді; дослідження та розробки в галузі громадського порядку, безпеки і судової влади; інша діяльність в сфері громадського порядку, безпеки та судової влади);

г) економічна діяльність (загальна економічна, торгова та трудова діяльність; лісове та сільське господарство, полювання, рибне господарство; паливно-енергетичний комплекс; інша промисловість і будівництво; транспорт; зв'язок, телекомунікації та інформатика; інші галузі економіки; інша економічна діяльність);

д) охорона навколишнього природного середовища (запобігання та ліквідація забруднення навколишнього природного середовища; збереження природно-заповідного фонду; дослідження та розробки в сфері охорони навколишнього природного середовища; інша діяльність в цій галузі);

є) житлово-комунальне господарство (житлове господарство; комунальне господарство; дослідження та розробки в сфері житлово-комунального господарства; інша діяльність в цій галузі);

ж) охорона здоров'я (медична продукція і обладнання; поліклініки та амбулаторії, швидка допомога; лікарні та санаторно-курортні установи; санаторно-профілактичні та протиепідемічні дії та установи; дослідження та розробки в галузі охорони здоров'я; інша діяльність в цій галузі);

з) духовний та фізичний розвиток (фізична культура і спорт; культура та мистецтво; засоби масової інформації; дослідження та розробки в сфері духовного та фізичного розвитку; інша діяльність в цій галузі);

і) освіта (дошкільна освіта; загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; позашкільна освіта; програми матеріального забезпечення учбових закладів; дослідження та розробки в сфері освіти; інша діяльність в цій галузі);

к) соціальний захист та соціальне забезпечення (соціальний захист на випадок непрацездатності; соціальний захист пенсіонерів; соціальний захист ветеранів війни і праці; соціальний захист сім'ї, дітей та молоді; соціальний захист безробітних; допомога в вирішенні житлових питань; соціальний захист інших категорій населення; дослідження та розробки в сфері соціального захисту; інша діяльність в цій сфері).

Економічна класифікація видатків бюджету уточнює використання бюджетних коштів відповідно до їх предметних ознак (заробітна плата, оренда, капітальні витрати і т. д). На підставі економічної класифікації видатків забезпечується єдиний підхід до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, дозволяє виділити захищені статті видатків бюджету. Видатки бюджету за цим типом класифікації групуються в єдині блоки і складають поточні видатки; нерозподілені видатки; кредитування з вирахуванням погашення.

Поточні видатки включають:

а) витрати на товари та послуги;

б) виплати процентів (доходу) за зобов'язаннями;

в) субсидії та поточні трансферти;

До складу капітальних видатків входять:

а) придбання основного капіталу;

б) створення державних запасів та резервів;

в) придбання землі та нематеріальних активів;

г) капітальні трансферти.

Нерозподілені видатки складають видатки з резервних фондів Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Склад нерозподілених видатків визначається законом про Державний бюджет України чи рішенням відповідної місцевої ради.

Відомча класифікація видатків бюджету визначає розподіл бюджетних призначень по головних розпорядниках бюджетних коштів, якими стаття 2 Кодексу визначає бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень. На її підставі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр розпорядників бюджетних коштів.

До відомчої класифікації видатків Державного бюджету України входять видатки на фінансування Управління справами Верховної Ради України, Державного управління справами, Господарського управління Секретаріату Кабінету Міністрів України, Верховного Суду України, Вищого господарського суду України, Конституційного Суду України, Генеральної прокуратури України, міністерств, державних комітетів, державних управлінь та комісій, обласних державних адміністрацій тощо. Відомча класифікація видатків місцевих бюджетів визначається відповідно до рішення про місцевий бюджет (частина 3 статті 22 Кодексу).

Програмна класифікація видатків бюджету будується на розподілі бюджетних призначень за бюджетними програмами. Відповідно до статті 2 Кодексу бюджетна програма є систематизованим переліком заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій. Розробку, аналіз та відбір програм на стадії планування, складання проекту проводить головний розпорядник коштів, обгрунтовує свої пропозиції. Якщо функціональна класифікація бюджетних видатків лише визначає загальний тип видатків з бюджету, то кожна програма має чітку цільову прив'язку, що відображається в структурі кодування програмної класифікації видатків державного бюджету. Код програмної класифікації містить сім знаків, якими кодується інформація про головного розпорядника, бюджетну програму, інституційні та інвестиційні проекти, резервний фонд, капітальні вкладення, напрямки діяльності бюджетної програми. Код визначається цифрами від "1" до "9".

Програмна класифікація видатків державного бюджету відповідно до вимог частини 2 статті 40 Кодексу щорічно визначається Законом України про Державний бюджет України.