Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

2. Якщо злочин вчинено малолітньою або неповнолітньою особою, витрати на лікування потерпілого відшкодовуються особами, визначеними статтями 1178 і 1179 цього Кодексу.

3. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Коментар:

Коментована стаття передбачає, що на особу, яка вчинила злочин, крім загального обов'язку відшкодувати шкоду потерпілому від цього злочину, покладається також обов'язок відшкодувати закладу охорони здоров'я витрати на лікування потерпілого. При цьому дана стаття має застосовуватися не тільки коли особа вчиняє злочин проти життя та здоров'я особи (Розділ 2 Особливої частини Кримінального кодексу України), але і у випадку вчинення особою будь-якого іншого злочину, що кваліфікується за іншими статтями КК, якщо вчинення такого злочину потягло за собою необхідність лікування потерпілих у закладах охорони здоров'я (наприклад, порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК), порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою (ст. 272 КК) тощо).

Коментована стаття говорить саме про відшкодування витрат, які поніс заклад охорони здоров'я на лікування потерпілого. В разі, якщо витрати на лікування ніс тільки сам потерпілий (наприклад, в разі лікування потерпілого в лікарні приватної форми власності, де офіційно всі медичні послуги є платними), мова буде йтися про відшкодування витрат потерпілого на лікування, яке буде здійснюватися за правилами ст. 1195 ЦК.

Відшкодування витрат закладу охорони здоров'я має здійснювати особа, яка вчинила злочин. Тобто стосовно такої особи має бути обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили. Детально про порядок пред'явлення відповідного позову див. ст. 931 Кримінально-процесуального кодексу України, а також постанову Пленуму Верховного Суду України від 07.07.95 р. N 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат".

Коментована стаття передбачає два виключення із загального правила про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я. Це а) завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони та б) завдання шкоди у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Перевищення меж необхідної оборони визначається ст. 36 КК як умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони за загальним правилом є підставою для відшкодування потерпілому завданої шкоди (ч. 1 ст. 1169 ЦК). Але витрати закладу охорони здоров'я в такому випадку не відшкодовуються. Перебування особи в стані сильного душевного хвилювання може бути підставою для звільнення її від цивільно-правової відповідальності, якщо при цьому дотримані умови ст. 1186 ЦК. В будь-якому випадку завдання шкоди в стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого, є підставою для звільнення особи від обов'язку компенсувати закладу охорони здоров'я витрати на лікування потерпілого.

В разі, якщо злочин вчинено малолітньою або неповнолітньою особою, витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого також підлягають відшкодуванню. Відшкодування здійснюється за загальними правилами ст. 1178 та 1179 ЦК. Тобто в разі вчинення злочину малолітнім, витрати відшкодовуються його батьками (усиновлювачами), опікуном або закладом, під наглядом якого перебуває малолітній. Неповнолітня особа зобов'язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я самостійно. В разі недостатності у неповнолітнього коштів для відшкодування, обов'язок відшкодувати витрати покладається на його батьків (усиновлювачів) або піклувальника (див також коментар до ст. ст. 1178, 1179 ЦК).

Кошти на відшкодування закладу охорони здоров'я витрат на лікування потерпілого від злочину виплачуються самому закладу охорони здоров'я, якщо він перебуває в приватній власності, або до відповідного бюджету, якщо заклад охорони здоров'я перебуває у державній власності, власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади. Стягнення коштів здійснюється на підставі Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 р. N 545.