Водний кодекс України (ВК України). Науково-практичний коментар.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається:

Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення;

органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обгрунтуванням потреби у воді, погодженим з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, - в разі використання підземних вод та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних.

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування.

Спеціальне водокористування є платним.

Коментар:

До частин першої та четвертої. Правила видачі дозволу на здійснення спеціального водокористування визначаються Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого ПКМ України від 13.03.2002 N 321.

На підставі Постанови Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" від 12.09.91 N 1545-XII, на території України окремі питання надання дозволу на спеціальне водокористування регламентується також постановою Ради Міністрів СРСР "Про порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування" від 10.06.77 N 500112 - в частині затвердження бланків дозволів на спеціальне водокористування.

Дозвіл на спеціальне водокористування має характер документа дозвільного характеру. Це тягне за собою поширення на порядок його видачі низки додаткових правил, передбачених ст. 4 ЗУ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06.09.2005 N 2806-IV. Не можна не сказати, що в ст. 49 ВК, як і в інших статтях ВК чи іншому законі, всупереч положенню ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" не знайшли відображення платність чи безоплатність видачі документу дозвільного характеру, строк прийняття рішення про видачу або відмову у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі та анулювання документа дозвільного характеру тощо. Окрім того, в порушення положення ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" у Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування не визначено вичерпного переліку документів, необхідних для одержання цього дозволу.

За таких умов не зовсім зрозуміло, чи є законні підстави для того, щоб вимагати наявності у суб'єктів господарювання відповідних дозволів, і чи законною є видача дозволів відповідно до порядку, що суперечить ЗУ "Про дозвільну діяльність у сфері господарської діяльності".

На наш погляд, виходячи із мети ЗУ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" - надати додаткові гарантії суб'єктам господарювання при отриманні різного роду дозвільних документів, слід вважати, що порядок видачі дозволів на спеціальне водокористування повинен бути невідкладно приведений у відповідність до вимог Закону. З іншого боку, Закон не скасував існуючої вимоги щодо отримання дозволу на спеціальне водокористування, і відповідні дозволи поки що слід отримувати в порядку, передбаченому чинним законодавством.

До частини другої. Щодо поняття водних об'єктів загальнодержавного та місцевого значення див. ст. 5 ВК та коментар до неї.

До частини третьої. У цій частині передбачено обов'язок суб'єктів погодити клопотання про отримання дозволу на спеціальне водокористування з різними державними органами в залежності від особливостей водного об'єкта. Буквальне тлумачення положення ч. 3 ст. 49 ВК та абз. 4 ст. 1 ЗУ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" ставить питання про те, чи є документами дозвільного характеру зазначені в ч. 3 ст. 49 ВК та п. 3 Порядку погодження.

Вирішення цього питання залежить від обрання варіанта тлумачення положення ч. 4 ст. 1 ЗУ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Згідно з ч. 4 ст. 1 зазначеного Закону, документ дозвільного характеру визначається як "... дозвіл, висновок, погодження, свідоцтво тощо, який дає суб'єкту господарювання право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності…".

На наш погляд, у даному випадку "погодження" цілком відповідає наведеному визначенню. Отримання погодження є обов'язковою умовою видачі "кінцевого" дозволу. Орган, який видає дозвіл, не вправі його видати, якщо погодження немає, або він не згоден із відсутністю такого погодження. По суті, нічого б не змінилося, якби закон називав "погодження" просто "іншим дозволом". Більш того, вимога "погодження" є більш обтяжливою для суб'єкта господарювання, ніж вимога щодо отримання двох дозволів - ці дозволи можна було б отримувати незалежно один від одного, у випадку ж із погодженням дозвільна система стає "багатоступеневою".

У практиці застосування положення ч. 3 ст. 49 ВК склалася спірна ситуація щодо того, чи охоплює собою використання поверхневих вод скид забруднюючих речовин у водні об'єкти. Ряд обласних управлінь охорони навколишнього природного середовища вважали, що використання поверхневих вод не охоплює собою скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти і не вимагало від заявників погодження їх клопотань на отримання дозволу на спеціальне водокористування з органами Держводгоспу. Позиція Держводгоспу, навпаки, полягала у тому, що при скиданні забруднюючих речовин у водні об'єкти (за винятком скидання у підземні води) має місце використання поверхневих вод, що в силу ч. 3 ст. 49 ВК та абз. 2 п. 3 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, тягне за собою виникнення обов'язку у заявника погодити це клопотання з органами Держводгоспу113.

Така позиція видається нам помилковою. У ст. 1 ВК "використання вод" пов'язується лише з їх "вилученням" для різних потреб та їх використання "без вилучення" з водних об'єктів, але лише для потреб, що не передбачають скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти. На основі сказаного необхідно визнати, що вимога ч. 3 ст. 49 ВК щодо погодження клопотання про надання дозволу на використання поверхневих вод з органами Держводгоспу не поширюється на клопотання про отримання дозволу на скидання забруднюючих речовину поверхневі водні об'єкти.

До частини п'ятої. Щодо правових аспектів встановлення лімітів забору води, використання води, скидання забруднюючих речовин див. відповідні визначення у ст. 1 ВК, а також ст. 70 ВК (щодо скидання забруднюючих речовин).

Рівень води у водних об'єктах визначається рішеннями міжвідомчих комісій при Держводгоспі України по встановленню режиму роботи відповідного водосховища чи каскаду водосховищ (див. ст. 76 ВК та коментар до неї). У разі, коли в результаті прийняття рішення такої комісії подальший забір води для промислових потреб у обсягах, обумовлених у договорі, несумісний із забезпеченням питаних та господарсько-побутових потреб громадян, орган, уповноважений видавати дозвіл на здійснення забору води (як правило, обласні управління охорони навколишнього природного середовища) має право зменшити ліміт на відповідний строк.

До частини шостої. Щодо плати за спеціальне водокористування див. ст. 30 ВК та коментар до неї.