Водний кодекс України (ВК України). Науково-практичний коментар.

Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. 

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Не належать до спеціального водокористування:

пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних);

подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони;

усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення);

використання підземних вод для вилучення корисних компонентів;

вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин;

виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт;

видобування корисних копалин і водних рослин;

прокладання трубопроводів і кабелів;

проведення бурових, геологорозвідувальних робіт;

інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

Коментар:

До частини першої. Великим практичним значенням наділене визначення спеціального водокористування, наведене у ч. 1 коментованої статті. Воно слугує основою для визначення режиму, якому повинен підлягати певний вид водокористування. Вищевикладене обумовлює необхідність звернутися до його аналізу докладніше. Буквальне тлумачення ч. 1 ст. 48 ВК дозволяє стверджувати про те, що нею до спеціального водокористування віднесені:

забір води з водних об'єктів із застуванням споруд або технічних пристроїв;

використання води;

скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Наведений перелік є вичерпним. Положення глав 11 - 13 ВК встановлюють особливості здійснення саме цих різновидів права водокористування (див. коментар до ст. 47 ВК). Зупинимося на аналізі цих видів водокористування, які законодавцем віднесені до спеціальних.

Забір води. Першим видом спеціального водокористування є забір води. Цей забір, для того аби вважатися спеціальним водокористування, повинен здійснюватися із застосуванням "споруд або технічних пристроїв".

На наш погляд, коментовану норму слід тлумачити обмежено. Технічними пристроями є і відро, і журавель для забору води з криниці. На наш погляд, спеціальним водокористування є лише такий забір води, який пов'язаний із використанням споруд та пристроїв, які спричиняють істотний вплив на навколишнє середовище, права на свободи водокористувачів. При цьому необхідно зазначити, що ще на початку 70-х років почали виникати питання, пов'язані з віднесенням споруд до таких, що істотно впливають на стан навколишнього природного середовища. Це обумовлювалося чинною на той час редакцією ст. 29 Водного кодексу Української РСР, яка в якості основного критерію для розмежування загального та спеціального видів водокористування закріплювала, використання при здійсненні забору води, спеціальних пристроїв та споруд. При вирішенні питання про те, використання яких споруд та пристроїв є критерієм віднесення забору води до спеціального користування, слід враховувати положення п. 1 Переліку видів спеціального водокористування, затвердженого наказом Міністерства меліорації та водного господарства від 10.08.77, яке продовжує діяти відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.91 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР".

Використання води. Другим різновидом спеціального водокористування є "використання води". Згідно зі ст. 1 ВК використання води становить собою "процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб".

Загалом термін "використання води" означає як вилучення води з природних водних об'єктів, так і її вилучення їх з технічних систем. Слід наголосити, що у ст. 48 ВК цей термін вживається у вужчому значенні, лише як вилучення води з водних об'єктів, оскільки у даній нормі "використання води" розглядається як різновид водокористування. Водокористування ж означає використання вод, "які входять до складу природних ланок кругообігу води", або ж самих об'єктів в цілому (ч. 1 ст. 1 ВК). Таким чином, "використання води" як різновид "водокористування", згадане у ст. 48 ВК, не охоплює забору води з технічних систем.

З цих мотивів слід визнати помилковою практику органів охорони навколишнього природного середовища, за якою підприємства, які забирають воду з комунального (відомчого) водопроводу або інших водогосподарських систем при заборі ними 50 і більше кубічних метрів води на добу, повинні отримувати дозвіл на спеціальне водокористування та сплачувати відповідну плату. Така цифра була взята за основу на підставі того, що згідно з абзацом 4 п. 1.2 Інструкції щодо заповнення форми N 2-ТП (водгосп) було встановлено обов'язок підприємств, що забирають воду з комунального (відомчого) водопроводу або інших водогосподарських систем і передають зворотні води комунальній (відомчій) каналізації при заборі ними 50 і більше кубічних метрів води на добу, а також водокористувачі, що мають оборотні системи водоспоживання загальною потужністю 1000 куб. м на добу і більше, незалежно від кількості забраної свіжої води здійснювати державний облік використання вод. Оскільки метою як встановлення дозвільного режиму спеціального водокористування, так і статистичного обліку використання вод є забезпечення охорони та раціонального використання вод, то значимість забору 50 і більше кубічних метрів води на добу, для охорони і раціонального використання вод з точки зору статистичного обліку дає всі підстави вважати цю цифру значимою і з точки зору встановлення режиму водокористування. Це і стало підставою для використання у питанні про режим водокористування зазначеної вище цифри107.

Правозастосовчій практиці відомий і інший підхід до розуміння змісту ч. 1 ст. 48 ВК. Він полягає у запереченні за використанням води з водопроводу властивості спеціального водокористування незалежно від обсягу використаної води108. Саме такий підхід видається нам вірним. Варто зазначити, що і суди при вирішенні справ виносять рішення не на користь державних органів, які вимагають внесення плати за спеціальне водокористування та отримання дозволу на спецводокористування від підприємств, які використовують воду з водопроводу109. В одній із ухвал Вищого адміністративного суду по справі, присвяченій аналізованому питанню, було зазначено наступне: "Є правильною позиція судів попередніх інстанцій про неправомірність визначення податковим повідомленням-рішенням від N 0001882301/1/1484 податкового зобов'язання по платі за спеціальне використання водних ресурсів у сумі 103,42 грн. та фінансовим санкціям в сумі 680 грн., оскільки судами було достовірно встановлено, що АФ підприємства "Ерайз" не здійснювала спеціальне водокористування, а оплачувала послуги з поставки води ДУ N 1 КЗЧ Ялтинського району у відповідності з рахунками останнього". Таким чином, отримання води з комунального водопроводу не вважається спеціальним водокористуванням.

Скидання забруднюючих речовин. Третім різновидом спеціального водокористування ч. 1 ст. 48 ВК визначено "... скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів...". Під "скиданням" слід розуміти привнесення забруднюючих речовин у "природні ланки кругообігу води". Такий висновок обґрунтовується цілою низкою міркувань, зокрема, визначенням поняття "вода зворотна", "гранично допустимий скид" (ст. 1 ВК), положеннями ст. 70 ВК тощо. Не можна розглядати як "скидання" в розумінні коментованої норми скидання, яке здійснюється не до водного об'єкта, а, наприклад, на поля фільтрації110. Вищевикладене дає підстави для звуженого тлумачення положення ч. 1 ст. 48 ВК. Згідно з цим тлумаченням під скиданням забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів, як різновидом спеціального водокористування слід розуміти скидання таких речовин саме до водних об'єктів.

Скидання забруднюючих речовин із зворотними водами на земельні ділянки чи поля фільтрації необхідно розглядати як видалення відходів і поширювати на ці операції положення законодавства про розміщення відходів111.

До частини другої. Щодо режиму здійснення спеціального водокористування для різних потреб див. глави 11 - 14 ВК.

До частини третьої.

Пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних) здійснюється відповідно до прядку експлуатації водних об'єктів та режиму цих об'єктів. Див. докладніше ст. ст. 76, 77 ВК.

Подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони. З метою створення максимально сприятливого режиму здійснення подачі (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони законодавець звільняє цей вид діяльності з-під режиму спеціального водокористування.

Усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення). У ряді випадків усунення шкідливої дії вод здійснюється у формі забору води (наприклад, відкачування води з кар'єру з метою уникнення його затоплення) і пов'язане з використанням вилученої води, зокрема, шляхом розбризкування з метою зменшення запиленості. Така ситуація ставить питання, чи поширюється режим спеціального водокористування на використання вилученої води для зменшення запиленості.

Позитивна відповідь на поставлене питання означатиме крім необхідності отримання дозволу на спеціальне водокористування та відповідного ліміту, ще і виникнення обов'язку внесення плати за здійснення відповідного водокористування (ч. 1 та 6 ст. 49 ВК та п. п. 2, 3 та ін. Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого ПКМ України від 13.03.2002 N 321).

На наш погляд, у разі забору води при усуненні шкідливої дії вод такий забір не може розглядатися як спеціальне водокористування незалежно від подальшої "долі" забраної води. Таким чином, якщо забрана вода використовується для якихось виробничих потреб суб'єкта, що усуває шкідливу дію вод, це не може розглядатися як підстава для визнання забору води спеціальним водокористуванням.

Вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин. В такому випадку практично відсутнє "використання води" (як експлуатація корисних її властивостей). У зв'язку з цим, законодавець і не відносить зазначений різновид діяльності не розглядається в якості спеціального водокористування.

Виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин і водних рослин. Прокладання трубопроводів і кабелів. Проведення бурових, геологорозвідувальних робіт. Правило цієї норми кореспондує правилу ч. 1 ст. 86 ВК "Користування земельними ділянками дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів". Системне тлумачення положень ч. 1 ст. 86 та ст. ст. 48 - 51 ВК дозволяє зробити висновок про те, що зазначені у ст. 86 ВК різновиди діяльності самі по собі взагалі не розглядаються як водокористування.

Інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод. Положення про "інші роботи" фактично суперечить ч. 1 коментованої статті, за яким до спеціального водокористування, крім забору води та скидання зворотних вод, віднесене "використання води". На наш погляд, дану суперечність слід вирішувати з урахуванням інших положень водного законодавства. Зокрема, слід визнавати спеціальним водокористуванням "використання води", або "інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод", якщо вони прямо віднесені законом до спеціального водокористування: наприклад, використання для потреб водного транспорту та електроенергетики (ст. 66), рибного господарства (ст. 68).