Земельний кодекс України (ЗКУ). Науково-практичний коментар.
Стаття 53. Склад земель історико-культурного призначення
1. До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
Коментар:
ЗКУ визначає поняття земель історико-культурного призначення через їх склад (див. також ч. 1 ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини").
Більш детальна, ніж у коментованій статті, класифікація земель історико-культурного призначення може бути проведена також відповідно до класифікації об'єктів культурної спадщини, наведеної у ст. 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини".
Землі історико-культурного призначення можуть належати одночасно і до інших категорій земель, насамперед, земель природно-заповідного фонду та житлової і громадської забудови (див. коментар до ст. 54 ЗКУ).
Формально не віднесені до земель історико-культурного призначення т. з. "заповідні території народних художніх промислів", оголошення та режим яких передбачено Законом України "Про народні художні промисли" та постановою КМУ від 13.03.2002 N 283 "Деякі питання реалізації Закону України "Про народні художні промисли". Видається, що такий підхід є непослідовним, оскільки у призначенні та режимі заповідних територій народних художніх промислів та земель історико-культурного призначення багато спільного.
Землі історико-культурного призначення займають 43,7 тис. га, на яких під охороною держави перебуває понад 140 тис. об'єктів нерухомих пам'яток культурної спадщини.