Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

Коментар:

Наукове відкриття як об'єкт права інтелектуальної власності, якому присвячена Глава 38 ЦК України, належить до так званих нетрадиційних об'єктів права інтелектуальної власності. Не всі країни світу надають цьому результату інтелектуальної діяльності юридичне визнання і правову охорону на своїй території. А в тих, де така правова охорона надається, її сприйняття зі сторони наукової спільноти не обов'язково є схвальним, має місце критична оцінка відповідних юридичних механізмів. Наприклад, в СРСР, де охорона науковим відкриттям забезпечувалась з 1947 року¹, в кінці 80-х років XX століття розгорнулась гостра дискусія щодо необхідності подальшого існування інституту охорони відкриттів як загалом, так і зокрема в такому вигляді, який був встановлений Положенням про відкриття, винаходи та раціоналізаторські пропозиції 1973 року.

____________

1 Постанова Ради Міністрів СРСР від 14 березня 1947 року "Про Комітет з винаходів та відкриттів при Раді Міністрів СРСР".

Разом з тим, наукові відкриття, а також усі інші наукові знання у сферах пізнання матеріального світу включені до переліку потенційно охороноспроможних об'єктів права інтелектуальної власності, що міститься у ст. 2 Конвенції про заснування Всесвітньої Організації Інтелектуальної Власності (ВОІВ), прийнятої на Стокгольмській конференції 14 липня 1967 р. Ця Конвенція не встановлює обов'язку для членів ВОІВ впроваджувати охорону всіх без винятку результатів інтелектуальної діяльності, згаданих у документі, залишаючи вирішення даного питання на самостійний розсуд кожного суверена. Елементом системи міжнародної правової охорони наукових відкриттів є також Женевський договір про міжнародну реєстрацію наукових відкриттів (1978 р.).

В законодавстві України, яка є членом ВОІВ, передбачається забезпечення правової охорони наукових відкриттів, про що свідчать норми коментованої глави ЦК України. Проте на сьогоднішній день реалізація правових механізмів забезпечення такої охорони в державі перебуває на зародковій стадії. Термін "наукове відкриття" фігурує в надзвичайно невеликій кількості нормативно-правових актів, відповідні норми яких не утворюють цілісного правового інституту, оскільки самі акти, головним чином, присвячені іншим розрізненим предметам правового регулювання.

Наукове відкриття є найвищого рівня науковим результатом. Останній, зокрема, визначається в Законі України "Про наукову і науково-технічну діяльність" як нове знання, одержане в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації у формі звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо. Правові засади проведення в Україні наукових досліджень визначаються, крім вищезгаданого Закону, також Законом України "Про наукову і науково-технічну експертизу", "Про освіту", "Про вищу освіту" та ін. Разом з тим, необхідно зазначити, що практичне функціонування юридичних інституцій і механізмів державної охорони наукових відкриттів в Україні припинилося з 1992 року, хоча норми про охорону відкриттів зберігались у ЦК УРСР 1963 р. до 2004 року, а в Законі України "Про власність" - до 2007 року.

Норми Глави 38 діючого ЦК України 2003 р. спрямовані на реанімацію правової охорони наукових відкриттів в Україні в якості відносно самостійного інституту права інтелектуальної власності. Самостійність та відокремленість правового режиму наукових відкриттів в Україні випливає з того, що на ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції і відкриття не поширюється дія авторського права (ч. 3 ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права"). Виключені відкриття та наукові теорії і з під дії Закону України "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі". Наукові відкриття окремо згадуються також в переліку об'єктів права інтелектуальної власності у ч. 1 ст. 420 ЦК України.

У коментованій статті ЦК України (ст. 457) наводиться дефініція наукового відкриття як об'єкта права інтелектуальної власності. Це визначення має принципово важливе значення, оскільки на рівні закону закріплює найістотніші параметри охороноздатності наукових відкриттів. В якості охороноспроможного наукового відкриття за ст. 457 ЦК України може бути кваліфіковане лише те наукове знання, яке володіє наступними ознаками.

Науковим відкриттям за ЦК України розуміється лише результат наукового пізнання. Науковим відкриттям в юридичному розумінні не буде вважатись процес наукового пошуку, не дивлячись на те, що в загальнонауковому розумінні такий процес нерідко позначається саме терміном "відкриття". До того ж, відсутність у здобутого в результаті дослідження нового наукового знання передбачених законом ознак наукового відкриття виключає можливість його юридичної кваліфікації в такій якості, хоча, знову ж таки, в науковому розумінні це наукове знання може іменуватись відкриттям. Тобто, юридичне розуміння поняття відкриття є вужчим від того, яке прийняте в науці.

Відкриттям буде пізнання закономірностей, властивостей та явищ лише матеріального світу. Таке законодавче рішення локалізує сферу застосування правових механізмів наукового відкриття виключно галузями природничих наук. Не може стати відкриттям в юридичному розумінні встановлення тих чи інших наукових даних у сфері суспільних наук. Не в останню чергу таке обмеження сфери дії правового інституту пояснюється неможливістю об'єктивної перевірки тих чи інших нововстановлених даних про життя соціуму.

Наукове відкриття полягає в отриманні нових знань, осмисленні та інтерпретації науково встановлених фактів у їх взаємозв'язку, відкритті істотних, необхідних і повторюваних зв'язків у матеріальному світі. Тобто наукове відкриття стосується лише отримання нових знань. Виявлення нових матеріальних об'єктів не є відкриттям. Відповідно, виявлення дослідниками таких матеріальних об'єктів у сферах географії, археології, палеонтології, відкриття корисних копалин та ін. не отримають охорони засобами правового інституту наукового відкриття.

Охороноздатність та цінність наукового відкриття не пов'язується з можливістю його безпосереднього використання. Дана ознака відрізняє наукове відкриття від винаходу, який завжди має бути прив'язаний до практичної сторони свого втілення, виступати конкретним способом досягнення практичної цілі.

Об'єктами відкриттів можуть бути явище, властивість та закономірність як окремо, так і в сукупності. Всі зазначені категорії є філософськими, а відтак мають загальнонаукове розуміння та тлумачення. Закономірність матеріального світу - це об'єктивно існуючий стійкий зв'язок між явищами та властивостями матеріального світу. Закономірність не може мати випадкового характеру.

Властивість як об'єкт наукового відкриття являє собою невідому раніше об'єктивно існуючу якісну сторону об'єкта матеріального світу. Властивість виявляється у взаємозв'язку даного об'єкта з іншими об'єктами та явищами і не існує поза відношенням до інших властивостей. Отже, відкриття властивості передбачає пояснення такого взаємозв'язку.

Явище як об'єкт відкриття - це об'єктивно існуюча форма прояву сутності об'єкта матеріального світу (природи). Дослідження явища дозволяє встановити сутність, виявлену в ньому. Відтак, не може бути визнаний відкриттям-явищем будь-який науково встановлений факт. Дослідник має вивести умови виникнення явища, його прояви та наслідки.

Необхідною ознакою наукового відкриття є його абсолютна новизна у світовому масштабі. Науковим відкриттям може визнаватись лише встановлення тих закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, які не були відомі раніше. До того ж, наукове відкриття не може зводитись до звичайних, ординарних наукових положень, які хоч і володіють науковою новизною, проте кардинально не позначаються на ступені розвитку відповідної сфери знань. Наукове відкриття має вносити докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

Звичайно, ознака щодо внесення докорінних змін у рівень наукового пізнання є оціночною і включає в механізм правової охорони наукових відкриттів суб'єктивний фактор. Разом з тим, існують певні нароблені підходи до кваліфікації ступеня істотності наукового відкриття. Так, внесення докорінних змін у рівень наукового пізнання може виявлятись у появі нових напрямків у розвитку науки чи техніки, в появі принципово нових технологічних рішень, в поясненні раніше загадкових фактів чи експериментальних даних, в докорінній зміні або необхідності перегляду теоретичних положень у відповідній галузі знань тощо.

Перелік необхідних ознак наукового відкриття, за наявності яких відкриття може отримати правову охорону, слід завершити ознакою достовірності. У ст. 457 ЦК України ця ознака виводиться зі словосполучення "об'єктивно існуючий". В міжнародних правових актах, а також в законодавстві окремих іноземних країн ця ознака визначається через доступність заявленого відкриття перевірці. Наукове відкриття має теоретично або експериментально доводитись.

На сьогодні відомий ряд видів (типів) наукових знань, які не отримують правової охорони в якості наукових відкриттів, оскільки не володіють усіма ознаками останніх. Це, зокрема, такі знання або наукові положення, як: а) окремі факти та залежності, а також закономірності, властивості та явища, які не вносять корінних змін в рівень пізнання; б) гіпотези та наукові припущення; в) вирішення математичних задач, доведення теорем; г) положення, які уточнюють вже наявні знання; д) виявлення комет, планет та інших просторових утворень; е) результати, які стосуються предмету можливих заявок на патент чи інші охоронні документи у галузі права інтелектуальної власності та ін.