311.1. Об'єктом оподаткування збором є:

а) для оптового постачальника електричної енергії - вартість відпущеної електричної енергії без урахування податку на додану вартість;

б) для юридичних осіб - вартість відпущеної електричної енергії, що продається поза оптовим ринком електричної енергії, зменшена на вартість електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії, а для гідроенергії - виключно у частині виробленої малими гідроелектростанціями без урахування податку на додану вартість.

Коментар:

Згідно з коментованою статтею об'єкт оподаткування збором визначено окремо для оптового постачальника електричної енергії, та для юридичних осіб - виробників електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її поза оптовим ринком електричної енергії, та теплової енергії.

Для оптового постачальника електричної енергії об'єктом оподаткування збором є вартість відпущеної електричної енергії без урахування податку на додану вартість.

Для виробників електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її поза оптовим ринком електричної енергії, та теплової енергії, об'єктом оподаткування збором є вартість відпущеної електричної енергії, що продається поза оптовим ринком електричної енергії, зменшена на вартість електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії, а для гідроенергії - виключно у частині виробленої малими гідроелектростанціями без урахування податку на додану вартість.

Пільга у вигляді податкового вирахування (знижки), визначена цією статтею, передбачена з метою стимулювання комбінованого виробництва теплової та електричної енергії (когенерації), виробництва електроенергії з відновлюваних джерел, а також виробництва електроенергії малими гідроелектростанціями.

Відносини, пов'язані з особливостями виробництва, передачі і постачання електричної та теплової енергії від когенераційних установок, регулюються Законом України "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу" (далі - Закон про когенерацію).

Під комбінованим виробництвом електричної та теплової енергії (когенерацією) у Законі про когенерацію розуміють спосіб одночасного виробництва електричної та теплової енергії в межах одного технологічного процесу у результаті спалення палива.

Когенераційна установка - це комплекс обладнання, що працює за способом комбінованого виробництва електричної і теплової енергії або перетворює скидний енергетичний потенціал технологічних процесів в електричну та теплову енергію.

Кваліфіковані когенераційні установки - когенераційні установки, умови і показники експлуатації яких відповідають вимогам Закону про когенерацію.

Кваліфікація когенераційної установки - це встановлення центральним органом виконавчої влади у сфері енергозбереження (на сьогодні - Державним агентством енергоефективності та енергозбереження України) відповідності умов та показників експлуатації когенераційної установки вимогам (кваліфікаційним показникам) Закону про когенерацію. Проведення кваліфікації когенераційних установок є одним із методів державного регулювання у сфері діяльності когенераційних установок.

Вимоги щодо кваліфікації когенераційних установок визначені у ст. 11 Закону про когенерацію та конкретизовані у Порядку проведення кваліфікації когенераційної установки, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України N 1670 від 29.11.2006 р.

Згідно із Законом України "Про альтернативні джерела енергії" відновлювані джерела енергії є одним із видів альтернативних джерел енергії. До відновлюваних джерел енергії належать енергія сонячна, вітрова, геотермальна, енергія хвиль та припливів, гідроенергія, енергія біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів (ст. 1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії").

Звертаємо увагу, що хоча гідроенергія є одним із видів відновлюваних джерел енергії, проте з об'єкту оподаткування в частині гідроенергії виключається лише вартість електричної енергії, виробленої малими гідроелектростанціями.

Мала гідроелектростанція - це електрична станція, що виробляє електричну енергію за рахунок використання гідроенергії, встановлена потужність якої не перевищує 10 МВт. Це законодавче визначення, яке міститься у ст. 1 Закону України "Про електроенергетику" (було внесено Законом України N 601-VI від 25.09.2008 р.).

Сприяння розвитку малої гідроенергетики віднесено до принципів державної політики в електроенергетиці (ст. 5 Закону України "Про електроенергетику").

Згідно із ст. 12 Закону України "Про електроенергетику" Національна комісія регулювання електроенергетики України формує та веде реєстр об'єктів електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише малих гідроелектростанцій). Порядок формування та ведення реєстру об'єктів електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише малих гідроелектростанцій), затверджено постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України N 299 від 25.03.2010 р.

Зауважимо, що законодавство, яке діяло до набрання чинності ПКУ, до об'єкту оподаткування збором включало також вартість теплової енергії. Так, згідно з п. 3 Механізму справляння збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію, затвердженого постановою КМУ N 2002 від 24.12.2003 р. (діяла до прийняття ПКУ), об'єктом обчислення збору для юридичних осіб - виробників електричної і теплової енергії було визначено вартість відпущеної електричної енергії, що продається поза оптовим ринком електричної енергії, зменшена на вартість електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками і малими гідроелектростанціями потужністю до 20 МВт, та теплової енергії без урахування податку на додану вартість.