313.1. Базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному місяцю.

313.2. Податкові декларації збору подаються платниками збору органам державної податкової служби у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

313.3. Форма податкової декларації встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

313.4. Податкове зобов'язання із збору за базовий податковий (звітний) період визначається виходячи з ставки збору і вартості фактично відпущеної електричної енергії, яка є об'єктом оподаткування згідно із статтею 311 цього Кодексу.

313.5. Юридичні особи - виробники електричної енергії на малих гідроелектростанціях спрямовують кошти у розмірі збору на будівництво нових та реконструкцію і модернізацію діючих малих гідроелектростанцій.

Контроль за цільовим використанням таких коштів здійснює національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

313.6. Збір сплачується платниками збору у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

Коментар:

Базовий податковий (звітний) період для збору, тобто, період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунок збору, подавати податкову декларацію та сплачувати до бюджету суму збору, дорівнює календарному місяцю.

Податкові декларації збору подаються платниками збору органам державної податкової служби за місцем податкової реєстрації протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (див. п. 49.18.1 ст. 49 ПКУ).

Форма Податкової декларації зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками, затверджена наказом Державної податкової служби України N 1026 від 24.12.2010 р.

Звертаємо увагу на колізію, що існує між пп. "б" п. 311.1 ст. 311 та п. 313.4 ст. 313 ПКУ. Так, згідно з пп. "б" п. 311.1 об'єктом оподаткування збором для юридичних осіб є вартість відпущеної електричної енергії, що продається поза оптовим ринком електричної енергії, зменшена на вартість електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії, а для гідроенергії - виключно у частині виробленої малими гідроелектростанціями без урахування податку на додану вартість. Натомість, у п. 313.4 ст. 313 ПКУ зазначається, що податкове зобов'язання із збору визначається виходячи з ставки збору і вартості фактично відпущеної електричної енергії, за виключенням вартості електричної енергії, виробленої лише кваліфікованими когенераційними установками і малими гідроелектростанціями потужністю до 20 МВт.

Виходячи зі змісту п. 14.1.156 ст. 14 ПКУ податкове зобов'язання у цьому випадку - це сума коштів, яку платник збору повинен сплатити до відповідного бюджету як збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством. При цьому відповідно до п. 29.1 ст. 29 ПКУ обчислення податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що у п. 313.4 ст. 313 ПКУ визначено, по суті, базу оподаткування збором - вартість фактично відпущеної електричної енергії, за виключенням вартості електричної енергії, виробленої лише кваліфікованими когенераційними установками і малими гідроелектростанціями потужністю до 20 МВт.

Таким чином, причиною колізії є некоректне визначення об'єкту оподаткування та бази оподаткування збором.

У ПКУ містяться визначення зазначених елементів податку (збору). Так, згідно із п. 22.1 ст. 22 ПКУ об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку. Натомість, базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

Враховуючи зазначене, вбачається більш коректним визначення в якості об'єкту оподаткування збором операції з відпуску електричної енергії, тоді як бази оподаткування - вартості відпущеної електричної енергії.

Державна податкова служба України, надаючи у листі N 4051/7/15-0217 від 14.02.2011 р. роз'яснення щодо справляння збору, на зазначену колізію увагу не звертає, однак, об'єднує положення ст. ст. 311 та 313 ПКУ, зазначаючи, що для визначення податкового зобов'язання зі збору за базовий податковий (звітний) період платники цього збору застосовують 3-х відсоткову ставку до вартості фактично відпущеної платником збору електричної енергії без урахування податку на додану вартість (за виключенням вартості електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками і малими гідроелектростанціями потужністю до 20 МВт).

При визначенні податкового зобов'язання із збору платникам слід керуватись положеннями коментованої статті та зазначеною вище формою Податкової декларації зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками. Так, виходячи з реквізитів зазначеного форми, податкове зобов'язання із збору має визначатись таким чином:

1) для ДП "Енергоринок": податкове зобов'язання = вартість відпущеної електричної енергії (без податку на додану вартість) х 3 %;

2) для юридичних осіб: податкове зобов'язання = (1 - 2 - 3 - 4) х 3 %

де:

1 - вартість (без податку на додану вартість) відпущеної електричної енергії, що продається поза оптовим ринком електричної енергії;

2 - вартість (без податку на додану вартість) електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

3 - вартість (без податку на додану вартість) електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії (крім гідроенергії);

4 - вартість (без податку на додану вартість) електричної енергії, виробленої малими гідроелектростанціями потужністю до 20 МВт.

Згідно з п. 313.5 коментованої статті юридичні особи - виробники електричної енергії на малих гідроелектростанціях потужністю до 20 МВт спрямовують кошти у розмірі збору на будівництво нових та реконструкцію і модернізацію діючих малих гідроелектростанцій потужністю до 20 МВт.

Звертаємо увагу, що визначення малих гідроелектростанцій у ПКУ не відповідає визначенню, що міститься у Законі України "Про електроенергетику". Так, згідно із ст. 1 зазначеного Закону мала гідроелектростанція - це електрична станція, що виробляє електричну енергію за рахунок використання гідроенергії, встановлена потужність якої не перевищує 10 МВт (було внесено Законом України N 601-VI від 25.09.2008 р.). Враховуючи, що Закон України "Про електроенергетику" є спеціальним законом, який регулює відносини в сфері енергетики, то більш коректним, на наш погляд, було б використання у ПКУ в коментованій статті формулювання "гідроелектростанції потужністю до 20 МВт", а не "малі гідроелектростанції потужністю до 20 МВт".

Контроль за цільовим використанням таких коштів здійснює орган державного регулювання діяльності в електроенергетиці. Таким органом відповідно до Закону України "Про електроенергетику" є Національна комісія регулювання електроенергетики України.

Пільга, передбачена цим пунктом, виходячи з положень ПКУ (ст. 30 ПКУ), є умовною податковою пільгою. Згідно з п. 30.8 ст. 30 ПКУ контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі. Податкові пільги, використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті, повертаються до відповідного бюджету з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) є порушенням податкового законодавства. За таке правопорушення, по-перше, передбачено застосування до платника податків штрафу, передбаченого п. 123.1 ст. 123 ПКУ, а, по-друге, стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) є порушенням податкового законодавства. За таке правопорушення, по-перше, передбачено застосування до платника податків штрафу, передбаченого п. 123.1 ст. 123 ПКУ, а, по-друге, стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування (п. 123.2 ст. 123 ПКУ).

Збір сплачується платниками збору у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації, тобто, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації (п. 57.1 ст. 57 ПКУ). Код бюджетної класифікації - 17050000 (наказ Міністерства фінансів України "Про бюджетну класифікацію" від 14.01.2011 N 11).

Виходячи з положень коментованої глави, сплата збору не залежить від рівня оплати за відпущену електричну енергію.

Суми збору включаються до доходів та витрат платника податку у порядку, визначеному Розділом III ПКУ.

Суми збору включаються до бази оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПКУ.

Звертаємо увагу, що відповідно до Механізму справляння збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 2002 від 24.12.2003 р., що втратила чинність 27.12.2010 р., у зв'язку з прийняттям ПКУ, ДП "Енергоринок" сплачувало збір виходячи з фактично оплачених обсягів електричної енергії, відпущених у відповідному звітному періоді. Податкове зобов'язання із збору за базовий податковий (звітний) період для ДП "Енергоринок" визначалося виходячи з розміру збору, встановленого НКРЕ на відповідний звітний період, і фактично оплачених обсягів електричної енергії та сплачувалося ним з урахуванням внесених за цей період сум збору протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання розрахунку (п. 7). Натомість, юридичні особи - виробники електричної енергії, що продавалася поза оптовим ринком електричної енергії, та теплової енергії сплачували збір виходячи з фактичного обсягу відпущеної електричної та теплової енергії. Податкове зобов'язання із збору за базовий податковий (звітний) період для зазначених юридичних осіб визначалося виходячи з розміру збору і фактичного обсягу відпущеної електричної та теплової енергії і сплачувалося ними протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання розрахунку.