Кримінальний кодекс України (КК України). Науково-практичний коментар.

Підміна чужої дитини, вчинена з корисливих або інших особистих мотивів, -карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Коментар:

1. Об'єкт злочину - особиста воля дитини та сім'я як блага, що охороняються Конституцією України.

2. З об'єктивної сторони злочин полягає у підміні чужої дитини і вважається закінченим з моменту вчинення такої підміни.

Під дитиною у цій статті слід розуміти, як правило, немовля - особу, ідентифікувати яку за її індивідуальними ознаками її батьки чи інші законні представники з тих чи інших причин ще повною мірою неспроможні (скажімо, підміна відбулася до того, як мати здатна була запам'ятати щойно народжену дитину, або до передачі дитини батькові у разі смерті матері тощо). Чужою дитина є за змістом закону для особи, яка здійснює підміну дитини. Такою особою не можуть бути батько та мати дитини, навіть якщо один із них мешкає окремо від дитини.

Підміна - це звичайно заміна однієї дитини, яка щойно народилася в пологовому будинку, на іншу, або заміна одного немовляти на інше у будинку дитини тощо. Цей злочин становить не тільки підміна чужої дитини на іншу чужу, а й підміна чужої дитини на свою (це може бути пов'язано, скажімо, зі станом здоров'я своєї дитини). Згода батьків (законних представників) однієї дитини на її підміну не змінює суті діяння, оскільки при цьому ігнорується воля інших батьків (законних представників). Обмін власними дітьми за обопільною згодою батьків і наявністю відповідної мети може бути кваліфікований за ч. 2 ст. 149 як здійснення незаконної угоди щодо неповнолітнього.

3. Суб'єкт злочину - будь-яка особа, для якої у даний час одне із немовлят юридично є чужим.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальними - корисливими або іншими особистими - мотивами.

Інші особисті мотиви можуть бути низькими (задоволення садистських нахилів, помста, заздрість, ревнощі) або благородними (наприклад, вчинена із гуманних спонукань підміна тяжко хворого немовляти, яке відразу після народження знаходиться при смерті, в інтересах його матері на здорову дитину, від якої відмовилась мати останньої). У другому випадку з огляду на надзвичайно специфічний етичний бік справи може йтися про відсутність суспільної небезпеки діяння через малозначність. Якщо винний діє з національних, етнічних, расових чи релігійних мотивів, у відповідних випадках його дії можуть бути кваліфіковані як геноцид (ст. 442).

 * * *

Конституція України (статті 28 - 29, 51 - 52).

Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. Ратифікована Україною 27 лютого 1991 р.

Декларація Організації Об'єднаних Націй про захист усіх осіб від насильницького зникнення від 18 грудня 1992 р.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. (статті 291, 292, 294, 297).

Закон України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 р.