Кримінальний кодекс України (КК України). Науково-практичний коментар.

Порушення порядку проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів, якщо це спричинило загибель людей, екологічне забруднення значних територій або інші тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Коментар:

1. Екологічна безпека - це такий стан навколишнього природного середовища, за якого забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей.

Стаття 236 має загальний характер і підлягає застосуванню у разі, коли вчинене діяння не охоплюється конкретними складами злочинів, що передбачають посягання на окремі елементи довкілля. Коментована стаття виходить з того, що найбільш серйозний антропогенний вплив на навколишнє природне середовище як цілісний об'єкт кримінально-правової охорони може бути вчинений саме в процесі господарської діяльності.

2. Основним безпосереднім об'єктом злочину є екологічна безпека як умова життєдіяльності людини, флори і фауни в частині нормативно визначеного порядку виконання робіт, пов'язаних з проектуванням, будівництвом, експлуатацією об'єктів, потенційно шкідливих для навколишнього природного середовища, а додатковим об'єктом - життя особи або інші блага.

3. Предметом злочину є підприємства, споруди, пересувні засоби та інші об'єкти (наприклад, цехи, ділянки, установки, місця утворення і складування промислових відходів, мережі каналізації, водо- і теплопостачання, житлові будинки, об'єкти науки), у зв'язку з проектуванням, експлуатацією яких існує небезпека негативного впливу на людину і довкілля. Серед таких об'єктів виділяють потенційно небезпечні - це об'єкти, які створюють реальну загрозу виникнення надзвичайних ситуацій (на них використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні матеріали, пожежовибухові, хімічні речовини та біологічні препарати; об'єкти з видобування корисних копалин; гідротехнічні споруди).

4. Об'єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діяння - порушення порядку проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів; 2) наслідки у вигляді загибелі людей, екологічного забруднення значних територій або інших тяжких наслідків; 3) причиновий зв'язок між діянням та наслідками.

Диспозиція ст. 236 має бланкетний характер і для з'ясування змісту кримінально-правової заборони відсилає до екологічного законодавства.

Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливові антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах. Порушення порядку проведення екологічної експертизи закладає своєрідний фундамент майбутніх аварій і катастроф, значних екологічних та економічних збитків.

Обов'язковими для виконання є висновки лише державної екологічної експертизи, тому порушення порядку проведення інших видів експертизи (громадської, договірної тощо) не утворює складу розглядуваного злочину.

Об'єктами державної екологічної експертизи виступають: а) державні інвестиційні програми, проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку окремих галузей народного господарства; б) проекти генеральних планів населених пунктів, схем генеральних планів промислових вузлів, інша передпланова і передпроектна документація; в) інвестиційні проекти, техніко-економічні обґрунтування, проектне будівництво нових та розширення, реконструкція діючих підприємств, інших об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища; г) проекти нормативно-правових актів, що регулюють відносини в галузі забезпечення екологічної безпеки; ґ) документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів і речовин, які можуть створити потенційну загрозу навколишньому природному середовищу та здоров'ю людей.

Порушення порядку проведення екологічної експертизи може бути вчинене шляхом як дії, так і бездіяльності. Це може бути, наприклад: надання завідомо неправдивих відомостей про екологічні наслідки діяльності об'єкта екологічної експертизи; надання дозволів на спеціальне природокористування, фінансування та реалізацію проектів і програм, які можуть негативно впливати на стан довкілля і здоров'я людей, без позитивного висновку екологічної експертизи; ухилення від надання у відповідь на законну вимогу державних еколого-експертних органів необхідних відомостей і матеріалів; приховування або фальсифікація відомостей про наслідки екологічної експертизи, проведення експертизи не уповноваженими органами; недотримання строків проведення експертизи.

Під вказаним порушенням розуміється також нездійснення державної екологічної експертизи у тих випадках, коли її проведення було обов'язковим, зокрема, щодо тих видів діяльності та об'єктів, які становлять підвищену екологічну небезпеку і перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України (наприклад, атомна енергетика і атомна промисловість; видобування нафти, нафтохімія і нафтопереробка; чорна і кольорова металургія; целюлозно-паперова промисловість; будівництво аеропортів, залізничних вокзалів, автовокзалів, річкових і морських портів, залізничних і автомобільних магістралей, метрополітенів). Так, висновок державної екологічної експертизи має додаватись до проекту закону про розміщення, проектування та будівництво ядерної установки або об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, що мають загальнодержавне значення (АЕС, дослідницькі ядерні реактори, сховища, призначені для захоронення відпрацьованого ядерного палива та радіоактивних відходів, тощо).

З тексту ст. 236 випливає, що порушення порядку проведення екологічної експертизи утворює склад розглядуваного злочину лише у разі, коли це порушення пов'язане з проектуванням, розміщенням, будівництвом, реконструкцією, введенням в експлуатацію, експлуатацією або ліквідацією підприємств, споруд, пересувних засобів чи інших об'єктів.

Проектування - це розробка, складання і затвердження проектної документації на той чи інший об'єкт (креслення, графічні і текстові матеріали, техніко-економічне обґрунтування тощо). Розміщення означає просторове розташування об'єкта на місцевості, якому передує надання земельних ділянок або будівель. Будівництвом визнається як спорудження нових об'єктів, так і добудова та капітальний ремонт вже існуючих об'єктів. Реконструкція - це переобладнання виробничих потужностей, пов'язане із вдосконаленням виробництва і спрямоване на поліпшення якості продукції, зростання обсягів її виробництва, поліпшення умов праці тощо. Під введенням в експлуатацію розуміється врегульована нормативними актами і документально оформлена процедура початку експлуатації об'єкта. Експлуатація означає використання об'єкта відповідно до його цільового призначення.

Порушення правил екологічної безпеки під час проектування, будівництва, введення в експлуатацію та експлуатації об'єктів може виражатись у таких діяннях: відсутність споруд, устаткування і пристроїв для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, а також приладів контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та характеристиками шкідливих факторів; використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, дії з відходами без відповідних дозволів; нездійснення заходів, спрямованих на запобігання залповим викидам і скидам, що створюють високі та екстремально високі рівні забруднення повітряного і водного басейнів і ґрунтів, становлять небезпеку для життя людей, тваринного і рослинного світу. Правилами екологічної безпеки слід визнавати розроблені і затверджені у встановленому порядку норми - вимоги щодо функціонування різноманітних об'єктів, дотримання яких має на меті забезпечення екологічної безпеки. Наукові рекомендації з приводу охорони довкілля під час проведення господарської діяльності, не трансформовані у правові норми, не можуть розглядатись як правила екологічної безпеки.

Ознаки розглядуваного складу злочину вбачаються також у разі: а) прийняття в експлуатацію сховищ радіоактивних відходів або об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, без реалізації заходів щодо забезпечення захисту персоналу, населення, довкілля або без спорудження та введення в дію всього комплексу цих об'єктів, передбаченого проектом; б) ведення у межах санітарно-захисних зон, створених для відмежування сховищ радіоактивних відходів від суміжних земель, сільськогосподарської та іншої виробничої діяльності, спрямованої на одержання товарної продукції, без спеціального дозволу, здійснення без такого дозволу у цих зонах всіх видів водокористування, лісокористування та користування надрами; в) проведення робіт на ядерній установці, джерелі іонізуючого випромінювання, а також поводження з такими джерелами і ядерними матеріалами без наявності дозволу; г) незабезпечення захисту людини від впливу радіонуклідів, що містяться у будівельних матеріалах, під час будівництва житлових і виробничих приміщень; ґ) непроведення налагоджувальних робіт на обладнанні, що споживає природний газ і рідке паливо.

За своєю конструкцією склад злочину матеріальний. Злочин є закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених ст. 236. Порушення правил екологічної безпеки, яке не супроводжувалось фактичним заподіянням шкоди людині чи довкіллю, утворює склад відповідного адміністративного проступку (статті 791, 80, 911 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р.), а за наявності для цього підстав - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 253 Кримінальним кодексом України від 5 квітня 2001 р.

Загибель людей означає смерть двох або більше осіб. Іншими тяжкими наслідками можуть визнаватись, зокрема, загибель однієї особи, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній, двом чи більше особам, масове захворювання людей, виведення з ладу виробничих підприємств чи інших важливих споруд (гребель, систем водо- та енергопостачання, зв'язку тощо), масові загибель або захворювання об'єктів тваринного світу, знищення лісових масивів на значних площах, неможливість відтворити протягом тривалого часу ті чи інші природні об'єкти або використовувати природні ресурси у певному регіоні, генетичне перетворення природних об'єктів, спричинення великих матеріальних збитків, у т. ч. пов'язаних з відновленням належної якості довкілля, неможливість проживання населення на певній території і вимушене переселення людей.

З'ясовуючи питання про те, чи є загибель або захворювання об'єктів тваринного світу масовими, слід, зокрема, досліджувати відомості про чисельність тварин, риби, інших організмів, що загинули чи захворіли, їх поширеність на території України або конкретної адміністративно-територіальної одиниці.

До екологічного забруднення значних територій слід відносити забруднення різними небезпечними речовинами і відходами лісових масивів, водойм, морського середовища, земельних ділянок, атмосферного повітря (скажімо, його запилення або задимлення). Про поняття небезпечних речовин див. коментар до ст. 237. Екологічним забрудненням території може бути, наприклад, зміна на ній радіоактивного фону у розмірах, які створюють небезпеку для життя та здоров'я особи, генетичного фонду рослин і тварин (див. також коментар до ст. 237). Вирішуючи питання про те, чи є значною територія, на якій сталося екологічне забруднення, треба враховувати дані про її площу, екологічну унікальність, належність до природно-заповідного фонду чи іншого об'єкта загальнодержавного значення.

5. Суб'єкт злочину спеціальний. Це особа, на яку покладено правовий обов'язок дотримуватись відповідних приписів законодавства щодо порядку проведення державної екологічної експертизи, правил екологічної безпеки (наприклад, працівники еколого-експертних підрозділів Міністерства охорони природного середовища та ядерної безпеки України, інші експерти державної екологічної експертизи, конструктори ядерних установок і джерел іонізуючого випромінювання, службові особи підприємств, установ, організацій, відповідальні за проектування, розміщення, експлуатацію певних об'єктів, члени приймальних комісій таких об'єктів).

6. Суб'єктивна сторона злочину визначається психічним ставленням особи до наслідків і, за загальним правилом, характеризується необережною формою вини. Встановлення прямого умислу щодо наслідків, вказаних у ст. 236, є підставою для кваліфікації вчиненого як екоциду або як злочину проти основ національної безпеки України, проти життя і здоров'я особи, власності тощо.

* * * 

Конституція України (ст. 16).

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. (статті 62 - 64).

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. (ст. 191).

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р.

Закон України "Про цивільну оборону" від 3 лютого 1993 р.

Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 8 лютого 1995 р.

Закон України "Про екологічну експертизу" від 9 лютого 1995 р.

Закон України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань" від 14 січня 1998 р.

Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" від 8 червня 2000 р.

Закон України "Про зону надзвичайної екологічної ситуації" від 13 липня 2000 р.

Закон України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" від 18 січня 2001 р.

Закон України "Про екологічний аудит" від 24 червня 2004 р.

Закон України "Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення" від 8 вересня 2005 р.

Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Затверджений постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 р.

Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 1524 від 2 листопада 2006 р.

Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 554 від 27 липня 1995 р.

Порядок передачі документації на державну екологічну експертизу. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 870 від 31 жовтня 1995 р.

Положення про Державну екологічну інспекцію. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України у редакції N 770 від 16 червня 2004 р.

Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 1099 від 15 липня 1998 р.

Перелік особливо небезпечних підприємств, припинення діяльності яких потребує здійснення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 765 від 6 травня 2000 р.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки" N 956 від 11 липня 2002 р.

Перелік об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 1631 від 15 жовтня 2003 р.

Критерії розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища та періодичності здійснення заходів державного нагляду (контролю). Затверджені постановою Кабінету Міністрів України N 212 від 19 березня 2008 р.

Інструкція про здійснення державної екологічної експертизи. Затверджена наказом Мінекобезпеки України N 55 від 7 червня 1995 р.

Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів. Затверджене наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи хисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи N 338 від 18 грудня 2000 р.

Положення про порядок опломбування або опечатування підприємств, окремих їх цехів (дільниць) і одиниць обладнання у разі обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів. Затверджене наказом Міністерства охорони природного середовища та ядерної безпеки України N 353 від 15 вересня 2004 р.

Методика ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів. Затверджена наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи хисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи N 98 від 23 лютого 2006 р.

Інструкція про порядок та умови застосування запобіжних заходів посадовими особами Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки. Затверджена наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи N 170 від 27 березня 2006 р.

Положення про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі. Затверджене наказом Міністерства охорони природного середовища та ядерної безпеки України N 285 від 16 червня 2006 р.

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 17 від 10 грудня 2004 р. "Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля" (пункти 5, 6, 8).