Кримінальний кодекс України (КК України). Науково-практичний коментар.

1. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду, -  карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.

2. Ті самі діяння, якщо вони вчинені із застосуванням вибухових, отруйних речовин, електроструму або іншим способом масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, - караються штрафом від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.

Коментар:

1. Об'єкт злочину - встановлений порядок раціонального використання, охорони і відтворення риб та інших об'єктів водної фауни як важливої складової частини навколишнього природного середовища.

Рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин, є одним з видів використання об'єктів тваринного світу. Особи, які займаються промисловим, любительським та спортивним рибальством і здійснюють у такий спосіб загальне або спеціальне використання об'єктів тваринного світу, зобов'язані дотримуватись установлених правил, норм, лімітів, строків, використовувати тваринний світ у способи, що не допускають порушення цілісності природних угруповань і забезпечують збереження тварин, яких не дозволено використовувати.

2. Предметом злочину виступають водні живі ресурси, тобто організми, життя яких постійно або на окремих стадіях розвитку неможливе без перебування (знаходження) у воді. Це, зокрема: риби різних видів на всіх стадіях свого розвитку - статевозрілі екземпляри, мальки, ікра; морські ссавці (дельфіни, кити, тюлені, моржі, нерпи); ракоподібні і голкошкірі водні безхребетні тварини (раки, краби, креветки, трепанги, морські їжаки, морські зірки), молюски (головоногі, черевоногі, двостулкові - мідії, кальмари, устриці тощо); промислові водні рослини і водорості, які використовуються для виготовлення продуктів харчування, добрив, медичних препаратів і які підлягають спеціальному правовому захисту (наприклад, ламінарія, або морська капуста).

Предметом злочину, передбаченого ст. 249, не визнаються: а) водні організми, добування яких нормативними актами не регламентується (водні плазуни, планктон, шкідливі види риб, жаби тощо); б) кормові угіддя, місця зимування, нерестові ділянки, тобто ділянки водних об'єктів, де відбувається розмноження риб та інших водних живих ресурсів); в) бобри, ондатри, хохулі, видри, які є хутровими звірами і розглядаються, як і водоплаваючі птахи, як предмет незаконного полювання (ст. 248); г) риби та інші водні живі організми, які завдяки вкладеній праці людини вже не виступають як природні багатства в їх природному стані, а включені у виробничо-трудовий процес і набули внаслідок цього якості товару.

Дії осіб, винних у незаконному вилові риби, добуванні водних тварин, що вирощуються підприємствами, організаціями або громадянами у спеціально влаштованих чи пристосованих водоймах, або заволодіння рибою, водними тваринами, відловленими цими організаціями, підлягають кваліфікації як злочин проти власності. У зв'язку з цим слід з'ясовувати, в яких водоймах виловлено рибу або інших водних тварин, чи охоплювалась умислом винного належність водойми, і залежно від цього кваліфікувати його дії.

3. Об'єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діяння - незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом; 2) наслідки у вигляді істотної шкоди; 3) причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Зайняття водним добувним промислом - це дії, які полягають у вилученні (ловля, збирання, добування тощо) будь-якими знаряддями (промисловими, любительськими, забороненими) водних живих ресурсів із природного середовища. Поняття "промисел" використовується у даному разі не як позначення певного різновиду множинності злочинів, а як характеристика об'єктивної сторони злочинного посягання на об'єкти водної фауни, яке може бути як одноразовим, так і неодноразовим. До рибного промислу потрібно відносити також ловлю цінних порід риб (лососевих, осетрових) з метою заготівлі ікри. Для наявності розглядуваного складу злочину не має значення те, займалась особа промислом для себе чи з метою продажу здобутого.

Незаконність означає, що зайняття зазначеним промислом відбувається, зокрема, без належного дозволу, у заборонений час, у недозволених місцях, забороненими знаряддями і способами лову, із перевищенням установлених лімітів чи норм вилову. Для визнання промислу незаконним достатньо встановити наявність однієї з названих обставин. Оскільки диспозиція ст. 255 має бланкетний характер, для з'ясування змісту умов незаконності потрібно звертатись до нормативних актів, які регулюють порядок здійснення рибальства в Україні.

Зайняття водним добувним промислом без належного дозволу має місце тоді, коли промисел здійснюється самовільно, без одержання дозволу компетентного органу, який у даному разі вимагається. Любительське і спортивне рибальство на водоймах загального користування здійснюється безоплатно і без надання спеціальних дозволів. Дозволи на зайняття рибальством на засадах спеціального використання водних живих ресурсів видаються органами рибоохорони у різних формах (ліцензії на спортивний і любительський вилов риби цінних порід, власне дозволи на здійснення промислового, любительського і спортивного рибальства, промисловий квиток, талон тощо).

Рибальство у заборонений час означає, що воно здійснюється тоді, коли зайняття водним добувним промислом заборонено: а) взагалі (наприклад, забороняється рибальство у новостворених водосховищах до особливого розпорядження, любительський лов дельфінів, тюленів, усіх видів осетрових та їхніх гібридів, лосося, форелі, харіуса, деяких інших видів риб, усіх видів крабів, устриць та інших видів, занесених до Червоної книги України); б) у строки, на які встановлено заборону для певних видів водних тварин чи водоймищ (конкретні терміни зайняття водним добувним промислом визначаються за басейно-територіальним принципом і закріплюються у правилах промислового, любительського і спортивного рибальства).

Правила любительського і спортивного рибальства забороняють лов водних живих ресурсів у темний час доби (пізніше години від заходу сонця та раніше години до його сходу) з човнів та інших плавучих засобів у Чорному та Азовському морях. Лов раків забороняється у нерестовий період, під час линьки і виношування ікри. Конкретні строки заборони на лов раків встановлюються місцевими органами рибоохорони і доводяться до відома населення через засоби масової інформації.

До недозволених місць потрібно відносити ті водойми або їхні ділянки, в яких водний добувний промисел заборонений завжди або дозволяється лише протягом певного часу. Наприклад, любительським і спортивним рибальством забороняється займатись: у каналах теплоенергоцентралей, підвідних та скидних каналах електростанцій; у відводах рибогосподарських та меліоративних систем, у шлюзових каналах; поблизу мостів, які охороняються, у межах режимних зон охорони; у радіусі 500 м навколо риборозплідних господарств; у зимувальних ямах.

Забороненими слід визнавати ті знаряддя та способи зайняття рибним та іншим водним добувним промислом, якими взагалі не дозволяється користуватись або які не дозволяється застосовувати для добування певних об'єктів водної фауни. Наприклад, під час любительського і спортивного рибальства забороняється лов водних живих ресурсів із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної і пневматичної зброї (за винятком гарпунних рушниць для підводного полювання), промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих матеріалів усіх видів і найменувань, лов раків у темну пору доби із застосуванням підсвічування. Забороняється промислове рибальство способом багрення, за допомогою брязкал і бовтання. Під час підводного полювання на риб за допомогою гарпунних рушниць не дозволяється застосовувати акваланги та інші автономні дихальні пристрої.

Вирішуючи питання про те, чи є шкода, заподіяна незаконним водним добувним промислом, істотною, потрібно у кожному конкретному випадку враховувати кількість, вартість та екологічну цінність здобутих або знищених водних біоресурсів. Істотною шкодою потрібно визнавати, наприклад, вилов або відстріл хоча б одного морського ссавця, загибель великої кількості мальків, риб і водних безхребетних тих видів, які занесені до Червоної книги України, знищення нерестовищ риби, вилов риби тих видів, у відтворенні яких є труднощі.

Визначаючи розмір шкоди, заподіяної водній фауні, слід керуватись спеціальними таксами, визначеними Кабінетом Міністрів України, які пов'язують розмір відшкодування збитків, завданих довкіллю, з місцем порушення екологічного законодавства (території та об'єкти природно-заповідного фонду), а також із фактом занесення тварин і рослин до Червоної книги.

Злочин є закінченим з моменту спричинення істотної шкоди. Незаконне зайняття водним добувним промислом, яке не потягло за собою зазначених наслідків, утворює склад адміністративного правопорушення (ст. 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р.).

4. Суб'єкт злочину загальний.

Дії службових осіб, які незаконно використовували з метою зайняття водним промислом транспортні засоби, що перебували в їх розпорядженні, мають кваліфікуватися додатково як зловживання службовим становищем, якщо цими діями заподіяно істотної шкоди або тяжких наслідків (статті 364, 423). Якщо у злочинні угоди з браконьєрами вступають службові особи органів охорони природи або останні самостійно вчинюють незаконне зайняття водним добувним промислом, вони повинні нести відповідальність не лише за злочин, передбачений ст. 249, а й за відповідний злочин у сфері службової діяльності.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом.

6. Кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 249) є вчинення злочину: 1) у спосіб масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу; 2) особою, раніше судимою за цей злочин.

До способів масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу потрібно відносити такі прийоми рибальства, які здатні викликати або спричинили загибель значної кількості водних біоресурсів, знищення популяції або певного виду тваринного світу в тій чи іншій місцевості або водоймі: застосування вибухових і отруйних речовин, газу, диму, електроструму, спорудження гаток, запруд, спускання води з рибогосподарських водойм, спосіб тралення під час лову закидними неводами і волокушами із суден тощо. При цьому слід ретельно досліджувати характерні властивості застосованих знарядь, зокрема, їхню руйнівну силу, характер взаємодії з оточуючим середовищем, обсяги шкідливого впливу на довкілля.

Про поняття особи, раніше судимої за цей злочин, див. коментар до ст. 248.

7. Ст. 249 передбачає спеціальну конфіскацію - обов'язкове вилучення знарядь і засобів незаконного промислу та всього добутого. У даному разі йдеться, зокрема, про рибальські сітки, човни, інші плавучі засоби, за допомогою яких вчинюється або полегшується вилов риби чи добування інших водних організмів. Певні предмети визнаються знаряддями або засобами вчинення злочину не тільки тоді, коли вони використовувались безпосередньо в процесі водного добувного промислу, а й тоді, коли без їх використання вчинення браконьєрства було б неможливим або занадто складним. Не визнаються знаряддями злочину, передбаченого ст. 249 Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р., транспортні засоби, які застосовувались лише для доставлення винних до місця незаконного зайняття водним добувним промислом або для перевезення незаконно добутого і які, таким чином, не використовувались для виконання об'єктивної сторони цього злочинного посягання. Разом з тим зазначені транспортні засоби, які використовувались для виконання таких підготовчих дій або дій після закінчення незаконного водного добувного промислу, є підстави визнавати засобами вчинення цього екологічного злочину. Про поняття знарядь і засобів вчинення злочину див. також коментар до ст. 14.

* * * 

Закон України "Про тваринний світ" від 13 грудня 2001 р. (статті 16, 17, 20, 25 - 27).

Закон України "Про приєднання України до Угоди про збереження китоподібних Чорного моря, Середземного моря та прилеглої акваторії Атлантичного океану" від 9 липня 2003 р.

Тимчасовий порядок ведення рибного господарства і здійснення рибальства. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 1192 від 28 вересня 1996 р.

Порядок здійснення любительського і спортивного рибальства. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 1126 від 18 липня 1998 р.

Такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства цінних видів риб, водних безхребетних і водних рослин у рибогосподарських водних об'єктах України. Затверджені постановою Кабінету Міністрів України N 32 від 19 січня 1998 р.

Порядок і умови використання рибних та інших водних живих ресурсів виключної (морської) економічної зони України іноземними юридичними і фізичними особами. Затверджені постановою Кабінету Міністрів України N 1490 від 13 серпня 1999 р.

Інструкція про порядок установлення та розподілу лімітів використання живих об'єктів рибного господарства загальнодержавного значення і видачу дозволів на їх спеціальне використання. Затверджена наказом Мінекобезпеки України та Мінрибгоспу України N 53/69 від 6 червня 1995 р.

Правила любительського і спортивного рибальства. Затверджені наказом Державного комітету рибного господарства України N 19 від 15 лютого 1999 р.

Правила промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України. Затверджені наказом Державного комітету рибного господарства України N 33 від 18 березня 1999 р.

Інструкція про порядок спеціального використання водних живих ресурсів. Затверджена наказом Міністерства охорони природного середовища та ядерної безпеки України, Державного комітету рибного господарства України N 34/13 від 10 лютого 2000 р.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності, пов'язаної з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств. Затверджені наказом Держпідприємництва і Міністерства аграрної політики України N 132/336 від 14 листопада 2001 р.

Порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств. Затверджений наказом Держпідприємництва і Міністерства аграрної політики України N 40/90 від 2 квітня 2003 р.

Інструкція з оформлення органами рибоохорони матеріалів про адміністративні правопорушення. Затверджена наказом Міністерства аграрної політики України N 101 від 9 квітня 2003 р.

Методика розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення правил рибальства та охорони водних живих ресурсів. Затверджена наказом Міністерства аграрної політики України і Міністерства охорони природного середовища та ядерної безпеки України N 248/273 від 12 липня 2004 р.

Інструкція про порядок спеціального використання риби та інших водних живих ресурсів. Затверджена наказом Міністерства аграрної політики України і Міністерства охорони природного середовища та ядерної безпеки України N 623/404 від 11 листопада 2005 р.

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 17 від 10 грудня 2004 р. "Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля" (пункти 12, 13, 20, 24).