Кримінальний кодекс України (КК України). Науково-практичний коментар.

1. Самовільне залишення місця обмеження волі або злісне ухилення від робіт, або систематичне порушення громадського порядку чи встановлених правил проживання, вчинені особою, засудженою до обмеження волі, -

караються позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Неповернення до місця відбування покарання особи, засудженої до обмеження волі, якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду -

карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Неповернення до місця відбування покарання особи, засудженої до позбавлення волі, якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду -

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

Коментар:

1. Об'єктом злочину є інтереси правосуддя у частині забезпечення виконання покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі.

2. Об'єктивна сторона злочину характеризується діями або бездіяльністю і проявляється у таких формах:

1) самовільне залишення місця обмеження волі;

2) злісне ухилення від робіт особою, засудженою до обмеження волі;

3) систематичне порушення громадського порядку або встановлених правил проживання особою, засудженою до обмеження волі (ч. 1 ст. 390);

4) неповернення до місця відбування покарання особи, засудженої до обмеження волі, якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду (ч. 2 ст. 390);

5) неповернення до місця відбування покарання особи, засудженої до позбавлення волі, якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду (ч. 3 ст. 390).

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є місце. Ним у перших чотирьох формах злочину є місце обмеження волі - територія кримінально-виконавчої установи відкритого типу, яка визначається на місцевості відповідно до кримінально-виконавчого законодавства України, і кордони якої оголошуються засудженим під розписку, а у п'ятій формі - місце позбавлення волі - відповідна кримінально-виконавча установа закритого типу.

Про поняття громадського порядку див. коментар до ст. 1.

Злісним є таке ухилення від робіт, яке пов'язане з прямою відмовою засудженого від виконання покладеного на нього обов'язку працювати або з тривалим фактичним уникненням його від роботи шляхом, наприклад, симуляції хвороби, невиходу на роботу без поважних причин тощо, якщо за подібні дії до нього вже застосовувались відповідні заходи стягнення.

Під систематичним порушенням громадського порядку у ч. 1 ст. 390 розуміється вчинення особою, засудженою до обмеження волі, зокрема, таких адміністративних правопорушень, як дрібне хуліганство, виготовлення, зберігання, придбання самогону, розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява у громадських місцях у п'яному вигляді, азартні ігри, порушення тиші в громадських місцях тощо, за які винна особа три чи більше разів притягувалась до адміністративної відповідальності, а під систематичним порушенням встановлених правил проживання - вчинення порушень, передбачених кримінально-виконавчим законодавством правил проживання у місці обмеження волі, за які винна особа три чи більше разів притягувалась до дисциплінарної відповідальності.

При цьому слід мати на увазі, що якщо протягом року з дня відбуття стягнення засуджений не був підданий новому стягненню, він визнається таким, що не має стягнення.

Умови і порядок залишення місця обмеження волі особами, засудженими до обмеження волі; умови, за яких ухилення цих осіб від робіт визнається злісним; правила проживання у місці обмеження волі; категорії осіб, засуджених до обмеження волі, а також осіб, засуджених до позбавлення волі, яким може бути надано дозвіл на короткочасний виїзд із місця обмеження волі або місця позбавлення волі; умови і порядок надання вказаного дозволу і тривалість зазначеного виїзду тощо - визначаються кримінально-виконавчим законодавством.

Злочин вважається закінченим у першій формі - з моменту вчинення відповідного діяння, у другій - з моменту вчинення другого за рахунком ухилення від роботи, за що особа була притягнута до дисциплінарної відповідальності, у третій формі - з моменту вчинення третього за рахунком порушення громадського порядку або встановлених правил проживання, якщо за них особа була притягнута до адміністративної чи дисциплінарної відповідальності, у четвертій і п'ятій формах - з наступного дня після того, якого засуджений мав повернутися до місця відбування покарання після дозволеного йому короткочасного виїзду.

Поважні причини, через які засуджений з'явився до місця відбування покарання із запізненням, можуть бути враховані судом як обставини, що пом'якшують покарання (ст. 66), а за наявності підстав - розцінені як обставини, що виключають злочинність діяння (зокрема, передбачені статтями 39 і 40).

3. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним є особа, яка засуджена до обмеження волі (частини 1 і 2 ст. 390) або до позбавлення волі (ч. 3 ст. 390) і відбуває даний вид покарання. Суб'єктом цього злочину не є особи, які згідно з КК не можуть бути засуджені до вказаних видів покарання, а також особи, звільнені від відбування цих видів покарання (зокрема з випробуванням чи умовно-достроково).

Суб'єктом злочину у його четвертій формі можуть бути тільки ті засуджені до обмеження волі, яким було дозволено короткострокову відпустку, і не є ними засуджені до обмеження волі, які самовільно залишили місце обмеження волі (згідно з законом засудженим до обмеження волі може бути дозволено короткочасні виїзди за межі виправного центру з поважних причин, зокрема: за необхідності звернутися в медичний заклад з приводу захворювання чи лікування за наявності відповідного медичного висновку; для складання іспитів у навчальному закладі; за викликом судових і слідчих органів; для попереднього вирішення питань трудового і побутового влаштування після звільнення; у разі виникнення інших життєво необхідних обставин, які потребують присутності засудженого).

Суб'єктом злочину у його п'ятій формі можуть бути тільки засуджені до позбавлення волі, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній середнього рівня безпеки та виховних колоніях, а також засуджені жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях (згідно з законом їм може бути дозволений короткочасний виїзд за межі виправної колонії на території України для влаштування дітей у родичів, опікунів або в дитячих будинках).

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

 * * *

Конституція України (ст. 129).

Кримінально-виконавчий кодекс від 11 липня 2003 р. (глави 13, 15 - 20).

Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Затверджені наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 275 від 25 грудня 2003 р.

Інструкція про організацію виконання покарання у виді обмеження волі в установах кримінально-виконавчої системи. Затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань N 165 від 4 вересня 2001 р.