Господарський кодекс України (ГК України). Науково-практичний коментар.

1. Суб'єкти господарювання зобов'язані за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підготовку.

2. Суб'єкти господарювання відповідно до частини четвертої статті 175 цього Кодексу можуть, незалежно від статутної мети своєї діяльності, брати на себе зобов'язання про господарську допомогу у вирішенні питань соціального розвитку населених пунктів їх місцезнаходження, у будівництві й утриманні соціально-культурних об'єктів та об'єктів комунального господарства і побутового обслуговування, подавати іншу господарську допомогу з метою розв'язання місцевих проблем. Суб'єкти господарювання мають право брати участь у формуванні відповідних фондів місцевих рад, якщо інше не встановлено законом, та у виконанні робіт щодо комплексного економічного і соціального розвитку територій.

Коментар:

1. Встановлення зобов'язань суб'єктів господарювання такого типу є реалізацією державної соціальної політики в Україні. Відповідно до ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97 р. до повноважень виконкомів місцевих рад належить бронювання в порядку, встановленому законом, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності робочих місць, призначених для працевлаштування осіб, які відповідно до законодавства потребують соціального захисту і не спроможні конкурувати на ринку праці, визначення нормативів таких робочих місць; прийняття рішень про створення на підприємствах, в установах та організаціях спеціальних робочих місць для осіб з обмеженою працездатністю, організація професійної підготовки цих осіб; погодження проведення ліквідації таких робочих місць. Такий порядок встановлений ст. 5 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.91 р.

2. Частина 2 статті 177 встановлює деякі підстави здійснення суб'єктами господарювання некомерційної господарської діяльності, можливість якої передбачена ч. 4 ст. 175 цього Кодексу. Така діяльність може мати дві основні форми: по-перше, це здійснення власної господарської діяльності, тобто виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру на безоплатній основі для вирішення питань соціального розвитку населених пунктів за місцезнаходженням; по-друге, надання коштів для проведення такої діяльності іншим суб'єктам господарювання або участь у формуванні відповідних фондів місцевих рад.