Господарський кодекс України (ГК України). Науково-практичний коментар.

1. Стан товарного ринку, за якого задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю продукції в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами господарювання, не можуть бути замінені у споживанні іншими, у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на такі товари, ніж попит на інші товари (послуги), - вважається природною монополією.

2. Суб'єктами природної монополії можуть бути суб'єкти господарювання будь-якої форми власності (монопольні утворення), які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.

3. Законом про природні монополії визначаються сфери діяльності суб'єктів природних монополій, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші органи, які регулюють діяльність зазначених суб'єктів, а також інші питання регулювання відносин, що виникають на товарних ринках України, які перебувають у стані природної монополії, та на суміжних ринках за участі суб'єктів природних монополій.

Коментар:

1. Природна монополія - це особливий стан товарного ринку. Режим правового регулювання природних монополій є винятковим, обумовленим суспільними інтересами та особливим суб'єктним станом учасників правовідносин. Винятковість такого режиму полягає у виведенні певних сфер господарювання з-під дії ринкових механізмів та введення з метою захисту суспільних інтересів безпосереднього державного регулювання певних відносин, що обмежує принцип свободи економічної діяльності.

Предметом регулювання діяльності суб'єктів природних монополій є:

- ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

- доступ споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

- інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством.

Стан природної монополії характеризується наступними економіко-правовими показниками.

По-перше, певною, чітко визначеною законодавцем сферою господарювання та ринком. Всього законодавець визначив дев'ять таких сфер.

По-друге, задоволення попиту на визначених ринках є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю продукції в міру збільшення обсягів виробництва).

По-третє, товари (послуги), що виробляються суб'єктами господарювання, не можуть бути замінені у споживанні іншими. Продукція суб'єктів природних монополій задовольняє найважливіші потреби суспільства.

По-четверте, попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на такі товари, ніж попит на інші види товарів (нееластичний попит).

2. Аналіз законодавства про природні монополії дозволяє визначити певні ознаки суб'єктів природних монополій.

1) Суб'єкт господарювання діє у певній, визначеній законом, сфері чи на певному ринку.

2) Суб'єкт господарювання є окремою юридичною особою або монопольним утворенням у розумінні Закону України "Про захист економічної конкуренції". Перелік суб'єктів природних монополій складається та ведеться Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень.

3) Законом визначені обов'язки суб'єктів природних монополій та обмеження їх діяльності.

3. Сферами діяльності природних монополій є ринки:

- транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами;

- транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл;

- транспортування інших речовин трубопровідним транспортом;

- передачі та розподілу електричної енергії;

- користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування;

- управління повітряним рухом;

- централізованого водопостачання та водовідведення;

- централізованого постачання теплової енергії;

- спеціалізованих послуг транспортних терміналів, портів, аеропортів за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України.

До суміжних ринків суб'єктів природних монополій, що регулюються, належать ринки:

- постачання природного газу та інших речовин, транспортування яких здійснюється трубопровідним транспортом;

- зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності із зберігання природного газу (ліцензійними умовами);

- внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів залізничним, повітряним, річковим та морським транспортом;

- виробництво електричної енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії (ліцензійними умовами);

- постачання електричної енергії;

- виробництво теплової енергії (крім випадків, коли вона використовується виключно для внутрішньовиробничих потреб) в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з виробництва теплової енергії (ліцензійними умовами).

Регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у визначених сферах здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які мають спеціальний статус центрального органу виконавчої влади та утворюються і функціонують відповідно до законодавства.

Якщо діяльність суб'єктів природних монополій, яка підлягає регулюванню, спрямована на задоволення потреб окремого регіону, то функції регулювання можуть бути делеговані в установленому порядку Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям з наданням їм відповідних повноважень.