Господарський кодекс України (ГК України). Науково-практичний коментар.

1. Перевізник зобов'язаний повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу.

2. Одержувач зобов'язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням.

3. Відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.

4. Вантаж, не одержаний протягом місяця після повідомлення перевізником одержувача, вважається невитребуваним і реалізується в установленому законодавством порядку.

Коментар:

1. Видача вантажу - це комплекс дій, спрямованих на своєчасну передачу вантажу одержувачу або іншій уповноваженій на це особі; комплекс бере початок на стадії завершення транспортування вантажу і пов'язаний з обов'язком перевізника повідомити про прибуття вантажу.

Так, наприклад, на залізничному транспорті про прибуття вантажу на станцію призначення залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу, але не пізніше 12-ї години наступного дня, із зазначенням найменування та кількості вантажу, а також роду й кількості вагонів (контейнерів). Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції, який повинен передбачити використання в першу чергу радіо, телефонного, телеграфного та поштового зв'язку. В окремих випадках повідомлення може провадитися шляхом вивішування об'яв у товарній конторі або через посильних. Одержувач може вибрати спосіб повідомлення, про що він повідомляє начальника станції (п. 1 Правил видачі вантажів).

Обов'язок перевізника або його агента щодо повідомлення про прибуття вантажу у пункт призначення має істотне значення, оскільки в залежність від нього поставлено своєчасність виконання обов'язків одержувачем. Видача вантажу перевізником або його агентом у пункті призначення має бути здійснена за пред'явленням лише оригіналу перевізного документа (коносамента, накладної). Перевізник не повинен видавати вантаж без оригіналу перевізного документа, оскільки така видача може мати наслідком його відповідальність за видачу вантажу особі, яка не має права на його одержання.

Наприклад, автотранспортне підприємство або організація видає вантаж у пункті призначення вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортній накладній. Одержання вантажу засвідчується підписом і печаткою (штампом) вантажоодержувача в трьох примірниках товарно-транспортної накладної, два з яких залишаються у шофера-експедитора, а один вручається вантажоодержувачу (п. 72 Статуту автомобільного транспорту).

На залізничному транспорті вантаж разом з накладною видається на станції призначення одержувачу, зазначеному в накладній, після внесення ним усіх належних залізниці платежів. Видача імпортних вантажів провадиться після митного оформлення. Для одержання вантажу, адресованого підприємству, організації, установі або громадянину - суб'єкту підприємницької діяльності, одержувач повинен надати станції довіреність. Довіреність, видана на одержання конкретної відправки вантажу, додається станцією до розкредитованої дорожньої відомості. Довіреність, видана на одержання вантажу на зазначений у ній термін, зберігається на станції протягом періоду, передбаченого для зберігання документів суворого обліку. Довірений працівник, який одержує вантаж, зобов'язаний на вимогу станції пред'явити документ, що засвідчує його особу (пп. 6, 7 Правил видачі вантажів).

2. Після прибуття вантажу в пункт призначення вантажоодержувач зобов'язаний прийняти вантаж та вивезти його зі станції (порту, пристані) у встановлений строк, тобто одержати вантаж.

До видачі вантажу одержувач і перевізник мають право кожний вимагати огляду та/або перевірки його кількості, ваги або стану.

Зокрема, одержувач зобов'язаний перевірити наявність пломб відправника, їх цілісність, стан тари (упаковки), наявність маркування, а також перевірити відповідність найменування вантажу і транспортного маркування даним, які зазначені у перевізному документі. Якщо одержувач приймає вантаж без перевірки кількості місць або ваги, то він має право зобов'язати перевізника зробити відповідне застереження у перевізному документі.

Транспортні кодекси, статути та правила перевезення визначають випадки, коли перевізник під час видачі вантажу зобов'язаний перевірити його вагу, кількість або стан.

Наприклад, відповідно до ст. 52 Статуту залізниць на станції призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу в разі:

- прибуття вантажу в пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій;

- прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачено Правилами;

- прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму транспортування в рефрижераторних вагонах (контейнерах);

- прибуття вантажу, який був завантажений залізницею;

- видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею.

Обов'язок одержувача щодо прийняття вантажу є безумовним, за виключенням випадків, коли він вправі відмовитися від прийняття вантажу. Ця відмова пов'язується із встановленням факту пошкодження або зіпсування вантажу, якщо тим самим внаслідок зміни якості вантажу виключається можливість його повного або часткового використання за первісним призначенням. Аналогічні норми містять транспортні кодекси, статути та правила перевезень (п. 96 Статуту внутрішнього водного транспорту, п. 68 Статуту автомобільного транспорту, п. 33 Правил видачі вантажів) щодо всіх видів транспорту, за винятком морського. Неможливість використання вантажу за призначенням встановлюється експертом у порядку, визначеному законодавством.

3. Момент видачі вантажу має важливе юридичне значення, оскільки з цього часу припиняється відповідальність перевізника за збереження прийнятого до перевезення вантажу, налічуються строки для пред'явлення претензій щодо несхоронного перевезення або прострочки доставки вантажу.

У випадках, коли одержувач не затребував вантаж в установлений строк або відмовився його прийняти, тоді перевізник, письмово повідомивши про це вантажовідправника, за рахунок і на ризик останнього вправі залишити вантаж у себе на зберігання. Зберігання вантажу у пункті призначення не є обов'язком перевізника за договором перевезення. Час, витрачений перевізником на очікування приймання вантажу, на збереження вантажу, розглядається як простій транспортного засобу, тому транспортними кодексами, статутами та правилами перевезення передбачено обов'язок одержувача сплатити штраф за простій судна та відшкодувати витрати, пов'язані із зберіганням вантажу. За визначених законодавством умов плата за зберігання вантажів може бути збільшена.

Так, наприклад, у разі скупчення в морських портах України вантажів, що перевозяться в каботажі, внаслідок несвоєчасного їх вивезення одержувачами з вини останніх, плата за зберігання цих вантажів у портах може бути збільшена до трикратного розміру. Підвищена плата за зберігання вводиться не раніше як через добу після письмового повідомлення про це юридичної чи фізичної особи, з якої передбачається стягнення підвищеної плати (ст. 168 КТМУ).

Порядок зберігання вантажів на залізничному транспорті встановлено ст. 12, 46 Статуту залізниць та прийнятими відповідно до цього Правилами зберігання вантажів.

4. Невитребуваним є вантаж, який не було одержано протягом одного місяця після повідомлення перевізником одержувача. Порядок реалізації невитребуваних вантажів встановлюється транспортними кодексами, статутами, правилами перевезення та іншими нормативними актами. Певні особливості реалізації вантажів встановлено на залізничному та морському транспорті.

Реалізація вантажів здійснюється залізницею на підставі ст. 48 - 51 Статуту залізниць та прийнятих у зв'язку з цим Правил реалізації вантажів, а саме:

а) у разі застосування залізницею заставного права на вантаж з метою одержання провізної плати та інших платежів;

б) у разі неможливості видати вантаж на станції призначення одержувачу, зазначеному в накладній, через відсутність одержувача в районі станції призначення, якщо станцією в триденний термін від дня вручення повідомлення не отримана вказівка відправника щодо розпорядження вантажем;

в) у випадку, коли одержувач з тих або інших причин не звернувся на станцію призначення за вантажем, або в разі відмови одержувача від вантажу;

г) при виявленні вантажу без документів.

Реалізація вантажу іншим організаціям здійснюється за договором купівлі-продажу на станції, де знаходиться вантаж, що реалізується, або через спеціальні склади реалізації, створені на кожній залізниці. Дозвіл на реалізацію вантажу на станції або на відправку його на склад реалізації надається управлінням залізниці за запитом начальника станції. Усі вантажі, що надійшли на склад реалізації, реєструються в книзі встановленої Укрзалізницею форми. Оцінюється вантаж комісією за участю представників залізниці та організації (підприємства)-покупця, якій передається вантаж, та місцевих фінансових і торговельних органів. Про оцінку вантажу складається акт. Після оцінки передача вантажів здійснюється за актом приймання-здачі, який складається в трьох примірниках і підписується начальником станції або начальником складу реалізації та представником організації-покупця, яка отримує вантаж. Кошти, отримані залізницею за реалізований іншій організації вантаж, за вирахуванням сум, належних залізниці, перераховуються: одержувачу, зазначеному в накладній, - у разі оплати ним вартості вантажу; відправнику - в усіх інших випадках.