Господарський кодекс України (ГК України). Науково-практичний коментар.

1. З урахуванням характеру та особливостей діяльності, що здійснюється користувачем за договором комерційної концесії, користувач зобов'язаний:

використовувати при здійсненні передбаченої договором діяльності торговельну марку та інші позначення правоволодільця визначеним у договорі способом;

забезпечити відповідність якості товарів, що виробляються ним на основі договору, виконаних робіт, послуг, що надаються, якості таких самих товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються або надаються) безпосередньо правоволодільцем;

дотримуватися інструкцій і вказівок правоволодільця, спрямованих на забезпечення відповідності характеру, способів та умов використання комплексу наданих прав використанню цих прав правоволодільцем;

надавати покупцям (замовникам) додаткові послуги, на які вони могли б розраховувати, купуючи (замовляючи) товар (роботу, послуги) безпосередньо у правоволодільця;

інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про використання ним торговельної марки та інших позначень правоволодільця за договором комерційної концесії;

не розголошувати секрети виробництва правоволодільця та іншу одержану від нього конфіденційну інформацію;

сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду.

Коментар:

1. Коментована стаття визначає перелік обов'язків користувача за договором комерційної концесії, майже повністю дублюючи при цьому зміст ст. 1121 ЦК України. Обов'язки користувача, закріплені коментованою статтею, в цілому мають імперативний характер, хоча законодавець дозволяє робити певні відступи, враховуючи характер та особливості діяльності, що здійснюється користувачем.

Оскільки за договором комерційної концесії користувачеві, як правило, надається право використовувати торговельні марки правоволодільця, він зобов'язаний використовувати їх виключно так, як сторони обумовили в договорі. Тут мова може йти і про використання торговельної марки для позначення виключно тих товарів і послуг, які визначені в договорі комерційної концесії, і про територію використання торговельної марки, якщо такі обмеження є в договорі, і про будь-які інші обмеження, передбачені договором. Якщо договором комерційної концесії ніяких обмежень щодо використання торговельної марки не встановлено, користувач вправі використовувати її будь-яким не забороненим законодавством способом.

Основною метою правоволодільця при укладенні договору комерційної концесії є розширення свого бізнесу, тому для збереження репутації йому не байдуже, якою буде якість товарів або робіт (послуг), що надаються користувачем. Саме коментована стаття покладає на користувача обов'язок забезпечити відповідність якості своїх товарів (робіт, послуг) якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (надаються) правоволодільцем. У принципі можна допустити, що користувач, якщо технологія правоволодільця це дозволяє, буде виробляти більш якісні товари або надавати більш якісні послуги, ніж правоволоділець, але в будь-якому випадку якість його товарів (робіт, послуг) не може бути гіршою.

У ході виконання договору комерційної концесії правоволоділець вправі надавати користувачеві інструкції щодо виконання його діяльності за договором комерційної концесії. Такі інструкції можуть міститися в договорі або надаватися пізніше як в усній, так і в письмовій формі. При цьому, якщо в договорі комерційної концесії не міститься обмежень щодо змісту інструкцій, вони можуть бути будь-якими, починаючи від технологічних вимог, закінчуючи вимогами щодо зовнішнього вигляду приміщень, що використовуються користувачем, кадрової політики користувача тощо. Разом з тим, виходячи із положень коментованої статті, інструкції та вказівки правоволодільця мають бути спрямовані на забезпечення відповідності діяльності користувача діяльності правоволодільця. Отже, правоволоділець не вправі пред'являти користувачеві вимоги, які він сам не виконує.

2. Користувач зобов'язаний надавати споживачам товарів, робіт, послуг, що виробляються (надаються) ним на підставі договору комерційної концесії, все те, що надає споживачам правоволоділець. У тому числі це стосується додаткових послуг, які надаються правоволодільцем. Це можуть бути, наприклад, послуги по доставці товару, його встановленню, сервісному обслуговуванню, збільшення гарантійних строків тощо.

Оскільки власником торговельних марок, права на використання яких надаються користувачеві, залишається правоволоділець, користувач зобов'язаний повідомляти споживачів про те, що він використовує торговельні марки на підставі договору комерційної концесії. Спосіб повідомлення законодавцем не визначений, із чого можна дійти висновку, що він буде залежати від того, права на які торговельні марки надані користувачеві та яку діяльність він буде вести. Це можу бути письмова вказівка поряд із самою торговельною маркою або зазначення цього в інформаційному повідомленні в куточку споживача тощо.

На покупця також покладається обов'язок не розголошувати секрети виробництва правоволодільця та іншу отриману від нього конфіденційну інформацію. Для можливості виконання цього обов'язку сторони договору комерційної концесії мають узгодити перелік інформації, яка належить до конфіденційної та не підлягає розголошенню користувачем. Такий перелік може міститися як в самому договорі комерційної концесії, так і в додатках до нього або в окремому документі.

Оскільки договір комерційної концесії є оплатним, користувач зобов'язаний виплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду. Характер та спосіб виплати винагороди визначаються за правилами ст. 369 ГК.

Також щодо обов'язків користувача за договором комерційної концесії див. ст. 1121 ЦК України.