Господарський кодекс України (ГК України). Науково-практичний коментар.

1. Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

2. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

3. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

4. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

5. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

6. Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону.

7. На всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються законодавством про колективні договори.

8. Трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди) або інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами відповідно до вимог цього Кодексу, законодавства про окремі види підприємств, закону про трудові колективи.

9. Рішення з соціально-економічних питань, що стосуються діяльності підприємства, виробляються і приймаються його органами управління за участі трудового колективу і уповноважених ним органів.

10. Особливості управління підприємствами окремих видів (організаційних форм підприємств) встановлюються цим Кодексом та законами про такі підприємства.

Коментар:

1. Установчі документи визначають порядок управління підприємством на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудовим колективом.

На жаль, ГК не розкриває поняття господарського використання власником свого майна.

2. Частина 2 ст. 65 ГК визначає, що власник підприємства здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Тобто, холдингова компанія - власник дочірнього підприємства має право безпосередньо управляти справами дочірнього підприємства.

ГК також не розкриває, як саме має здійснюватися таке управління. Очевидні протиріччя норм ГК про товариства (які дозволяють управління товариством учасниками лише у випадках, прямо передбачених законом) і підприємства (тут ГК допускає безпосереднє управління власником справами підприємств, одним із видів яких і є дочірні). Якщо в унітарних дочірніх підприємствах є єдиний власник, а саме їх засновник - холдингова компанія, то постає питання, як же бути з корпоративними дочірніми підприємствами.

В юридичному значенні власника як такого у цих підприємств немає. ГК і ЦК осіб, між якими поділено статутний фонд товариства, називає учасниками. На нашу думку, це - термінологічна плутанина, і тут під назвами "власник" і "учасник" розуміється одне й те ж. Вважаємо, що законодавець міг би вирішити цю колізію, якби закріпив за холдинговими компаніями повноваження управління дочірніми підприємствами. Як бачимо з аналізу законодавства, доти безпосереднє управління корпоративними дочірніми підприємствами (шляхом видання локальних нормативних актів) може ставитися під сумнів через колізії в законі.

До того ж ч. 1 ст. 135 ГК серед інших організаційно-установчих повноважень власника виділяє право особисто або спільно з іншими власниками визначати мету і предмет господарської діяльності, структуру утвореного ними суб'єкта господарювання, склад, порядок використання майна та інші питання управління діяльністю суб'єкта господарювання.

3. Хоча ГК згідно з ч. 1 ст. 4 не регулює трудові відносини, у ч. 3 ст. 65 ГК зазначене право власника (власників) або уповноважених ними органів призначати (обирати) керівника підприємства для управління його господарською діяльністю.

4. Положення про укладення контракту регулюються гл. 3 КЗпП. Зокрема, ч. 3 ст. 21 КЗпП визначає контракт особливою формою трудового договору, в якому дії, права, обов'язки та відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці робітників, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

5. Керівник підприємства стоїть на чолі виконавчого органу. Згідно з ГК йому надане право без доручення діяти від імені підприємства, представляти його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, в інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формувати адміністрацію підприємства і вирішувати питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Таким чином, керівник підприємства може здійснювати будь-які дії від імені підприємства без згоди власника, якщо про це зазначено в законодавстві чи установчих документах.

6. Порядок розірвання трудового договору з керівником підприємства входить до трудових, а не господарських відносин. Звільнення керівника підприємства з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону, відбувається в порядку, передбаченому ст. 40 - 41 КЗпП. Серед основних підстав є: зміни в організації виробництва, виявлення невідповідності працівника займаній посаді, систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, поява не роботі в нетверезому стані та інші. Зауважимо, що згідно з ч. 3 ст. 43 КЗпП розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства), 2 - 5, 7 ст. 40 і пп. 2 і 3 ст. 41 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкової первинної організації, членом якої є працівник.

Скарги про розірвання трудового договору розглядаються в загальних судах, оскільки згідно з п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК трудові спори не розглядаються в господарських судах.

7. У ГК передбачено положення, що на всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір. Ним регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються законодавством про колективні договори, зокрема положеннями гл. 2 КЗпП та Законом України "Про колективні договори і угоди" (далі - Закон).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом з однієї сторони і з іншої сторони - одним або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а в разі відсутності таких органів - представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом.

8. Трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди) або інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" та ст. 1 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" працівник (найманий працівник) - це фізична особа, яка працює на підставі трудового договору на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи, що використовує найману працю. Лише ті працівники, з якими укладено трудовий договір (усний чи письмовий), перебувають з підприємством у трудових відносинах.

Повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами відповідно до вимог ГК, законодавства про окремі види підприємств, закону про трудові колективи.

9. Рішення з соціально-економічних питань, що стосуються діяльності підприємства, виробляються і приймаються його органами управління за участі трудового колективу і уповноважених ним органів. Ці питання регулюються також згідно зі ст. 69 ГК.

10. Особливості управління підприємствами окремих видів (організаційних форм підприємств) встановлюються цим Кодексом та законами про такі види підприємства. Це, зокрема, державні, комунальні, колективні підприємства.