Господарський кодекс України (ГК України). Науково-практичний коментар.

1. Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

2. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

3. Підприємство має право реалізовувати самостійно всю продукцію на території України і за її межами, якщо інше не передбачено законом.

4. Державні підприємства, у тому числі господарські товариства (крім банків), у статутному фонді яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), здійснюють залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов'язаннями за погодженням з Міністерством фінансів України, здійснюють залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов'язаннями - за погодженням з органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю. Порядок таких погоджень встановлюється Кабінетом Міністрів України. 

Коментар:

1. Договори є основним способом ведення господарської діяльності підприємства. Загальний порядок укладення договорів регулюється гл. 20 ГК та розд. 2 ЦК. Господарський договір є різновидом господарського зобов'язання.

Таким чином, слід звернути увагу на неточне формулювання ч. 1 ст. 67 ГК, оскільки згідно з ч. 1 ст. 174 ГК господарські зобов'язання можуть виникати не тільки з господарського договору, але й з інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акта управління господарською діяльністю; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також настання подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання. Те саме стосується і цивільних відносин, що виникають між підприємством та громадянами.

2. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Втім, підприємства мають суворо дотримуватися закону щодо істотних умов господарських договорів. Загальними істотними умовами господарських договорів є: предмет, ціна та строк дії господарського договору (ч. 3 ст. 180 ГК). Окремі види договорів містять специфічні істотні умови.

3. Підприємство має право реалізовувати самостійно всю продукцію на території України і за її межами, якщо інше не передбачено законом. Підприємство не обмежене в реалізації продукції на території України. За межами України підприємство веде свою діяльність у відповідності з ГК, ЦК, законами України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та "Про міжнародне приватне право" та іншими нормативними актами.

Втім діяльність підприємства може бути обмежена законами України, а також законодавством зарубіжної держави, з якою підприємство має господарські відносини. Наприклад, з 01.01.2009 р. набере чинності Закон України "Про встановлення тарифної квоти на ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини", яким буде встановлена щорічна квота на ввіз цієї продукції.