Господарський кодекс України (ГК України). Науково-практичний коментар.

1. Казенне підприємство здійснює господарську діяльність відповідно до виробничих завдань органу, до сфери управління якого воно входить.

2. Казенне підприємство самостійно організовує виробництво продукції (робіт, послуг) і реалізує її за цінами (тарифами), що визначаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Абзац другий виключено.

3. Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, здійснює контроль за використанням та збереженням належного підприємству майна, і має право вилучити у казенного підприємства майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень.

4. Казенне підприємство не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно входить.

Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.

Фонд державного майна України виступає організатором продажу нерухомого майна в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

5. Джерелами формування майна казенного підприємства є:

державне майно, передане підприємству відповідно до рішення про його створення;

кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства;

цільові кошти, виділені з Державного бюджету України;

кредити банків;

частина доходів підприємства, одержаних ним за результатами господарської діяльності, передбачена статутом;

інші джерела, не заборонені законом.

6. Казенне підприємство одержує кредити для виконання статутних завдань під гарантію органу, до сфери управління якого входить підприємство.

7. Казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства.

8. Порядок розподілу та використання прибутку (доходу) казенного підприємства визначається фінансовим планом, який затверджується у порядку, встановленому статтею 75 цього Кодексу для державних комерційних підприємств.

9. Інші особливості господарської та соціальної діяльності казенних підприємств визначаються цим Кодексом, законом про державні підприємства та іншими законодавчими актами.

Коментар:

1. Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, затверджує виробничі завдання такого підприємства. Це зрозуміло, адже зазначений орган створює казенне підприємство для виробництва певної продукції (послуг, робіт), що потрібна, перш за все, державі, тому ним вирішуються всі найважливіші питання діяльності такого підприємства, в тому числі й формування та затвердження його виробничих завдань. Отже, казенне підприємство здійснює господарську діяльність у відповідно до них.

2. Казенне підприємство як суб'єкт господарювання самостійно виробляє продукцію (виконує роботи, надає послуги) згідно з доведеними в установленому порядку завданнями. При цьому реалізація результатів діяльності казенного підприємства здійснюється за цінами (тарифами), що, як правило, встановлюються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законодавством.

Аналогічно положенням ч. 1 ст. 75 цього Кодексу законодавець визначає, що для закупівель товарів, робіт чи послуг казенне комерційне підприємство застосовує процедури закупівель, визначені Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти". Однак даний Закон на сьогодні втратив свою чинність і зазначені питання регулюються постановою КМУ від 17.10.2008 р. "Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".

3. Як власник майна казенного підприємства орган, до сфери управління якого входить дане підприємство, здійснює контроль за використанням та збереженням належного казенному підприємству майна. Саме тому лише власник може вирішувати питання розпорядження майном, зокрема має право вилучити у казенного підприємства майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень.

4. Доповнюючи вказані вище положення, законодавець відносить до компетенції власника майна казенного підприємства вирішення питання відчуження або іншим чином розпорядження майном, що належить до основних фондів.

5. Як і будь-який суб'єкт господарювання, казенне підприємства повинно мати певну майнову базу, джерелами формування якої можуть виступати:

- державне майно, передане підприємству відповідно до рішення про його створення;

- кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства;

- цільові кошти, виділені з Державного бюджету України;

- кредити банків;

- передбачена статутом частина доходів підприємства, одержаних за результатами господарської діяльності;

- інші джерела, не заборонені законом.

6. Оскільки казенні підприємства створюються, перш за все, для задоволення державних потреб, у випадку необхідності отримання кредиту для виконання статутних завдань гарантом по таких кредитах виступає орган, до сфери управління якого входить підприємство. Проте, безумовно, отримання таких кредитів пов'язано, насамперед, із виконанням казенним підприємством державного замовлення і за умови, якщо на зазначені цілі заплановані кошти в державному бюджеті.

7. Важливою для казенних підприємств є норма ч. 7 коментованої статті, відповідно до якої казенне підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями лише коштами, що знаходяться в його розпорядженні. У разі ж недостатності цих коштів повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства несе орган, до сфери управління якого входить підприємства, тобто держава. Наявність названої норми в законодавстві України підкреслює важливість для економіки країни такої організаційно-правової форми, як казенне підприємство.

8. Статутом казенного підприємства повинні бути передбачені питання розподілу та використання прибутку. Подібного змісту норма міститься в постанові КМУ від 16.06.98 р. "Про Типовий статут казенного підприємства", який затверджується в установленому порядку органом, до сфери управління якого входить казенне підприємство.

9. З урахуванням особливостей правового стану казенного підприємства, його діяльність окрім Господарського кодексу регулюється іншими спеціальними законодавчими актами, про що зазначається в ч. 9 коментованої статті.