Житловий кодекс України (ЖКУ). Науково-практичний коментар.

Держава подає громадянам, які мають в приватній власності жилі будинки (квартири), допомогу в їх ремонті та благоустрої. Ремонт будинків (квартир), що належать громадянам, за їх бажанням може провадитися підприємствами побутового обслуговування населення.

Коментар:

1. Обов'язок щодо утримання житла, в тому числі щодо його ремонту, покладається на власника (ст. 322 ЦК). Держава в свою чергу прямо дозволяє власнику квартири здійснювати ремонт і зміни у квартирі на власний розсуд, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку (ч. 2 ст. 383 ЦК). Незважаючи на відсутність прямої вказівки у законі, можна із впевненістю стверджувати також про наявність права здійснювати ремонт на власний розсуд у власника одноквартирного житлового будинку, якщо при цьому не порушуються права інших суб'єктів, а також встановлені правила.

2. Ремонт квартир (будинків) може здійснюватись як власними силами особи, якій належить житло, так і з залученням інших суб'єктів - підрядників, в тому числі спеціалізованих підприємств побутового обслуговування населення.

3. На підставі Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10 серпня 2004 р. N 150 був затверджений Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд. У зазначеному Переліку перераховуються ті види поточного та капітального ремонту, які здійснюються за рахунок організації, що надає житлово-комунальні послуги.

4. Спеціальним нормативним актом, який визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, є Закон України "Про благоустрій населених пунктів" від 6 вересня 2005 р.

Поняття благоустрою населених пунктів визначається як комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля (ст. 1 Закону).

Управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень (ст. 5 Закону). Повноваження зазначених органів визначені ст. ст. 6 - 11 Закону.