Житловий кодекс України (ЖКУ). Науково-практичний коментар.

Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районного, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік у випадках і в порядку, встановлюваних Радою Міністрів СРСР і Радою Міністрів Української РСР, громадян може бути взято на облік і не за місцем їх проживання.

Коментар:

1. Першою частиною статті, що коментується закріплений територіальний принцип квартирного обліку, який, як правило, здійснюється за місцем постійного проживання особи.

Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Правилами квартирного обліку передбачається, що крім постійного проживання іншою умовою прийняття на квартирний облік є прописка. Водночас, слід враховувати, що у сучасних умовах інститут прописки визнається таким, що обмежує конституційне право особи на свободу пересування і вільний вибір місця проживання. Тому основною для визначення місця проживання є тривалість перебування особи у відповідному наслідному пункті.

Зокрема, відповідно до положень Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місцем проживання особи вважається адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Поряд з терміном "місце проживання" зазначений Закон використовує поняття "місце перебування" під яким розуміється адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Для реєстрації особа подає:

- письмову заяву. Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто. У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до уповноваженого органу, реєстрація може бути здійснена за зверненням іншої особи на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку;

- паспортний документ. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України. Іноземець та особа без громадянства додатково подають посвідку на постійне або тимчасове проживання;

- квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;

- два примірники талона зняття з реєстрації.

Законом забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів. Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.

Таким чином, облік громадян, що потребують поліпшення житлових умов здійснюється за місцем їх проживання.

2. Відповідно до п. 15 Правил квартирного обліку виконавчі комітети обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок можуть установлювати тривалість часу постійного проживання громадян у даному населеному пункті, необхідну для взяття на квартирний облік. При визначенні потреби громадян у поліпшенні житлових умов беруться до розрахунку члени їх сімей, які прожили і прописані у відповідному населеному пункті не менше встановленого строку (крім подружжя, неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків).

Громадяни, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, беруться на квартирний облік при наявності передбачених Правилами підстав, незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті.

3. Коментована стаття встановлює обов'язок ведення обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов у виконавчому комітеті районного, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів. Слід враховувати, що у зв'язку зі проведенням реформи органів місцевого самоврядування до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать функції по обліку громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, розподілу та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності, вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності (ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Від імені відповідних органів місцевого самоврядування виконавчі комітети сільських, селищних та міських рад:

- ведуть облік житлового фонду, здійснюють контроль за його використанням;

- надають відповідно до закону громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатне житло або за доступну для них плату;

- здійснюють контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності;

- видають ордери на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій;

- ведуть облік нежилих приміщень на відповідній території незалежно від форм власності, внесення пропозицій їх власникам щодо використання таких приміщень для задоволення потреб територіальної громади.

Зазначені повноваження реалізують виконавчі комітети органів місцевого самоврядування у випадку відповідного делегування їм подібних функцій (ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування"). В районах, районах містах Києва та Севастополя функції виконавчих органів відповідних рад виконують державні адміністрації.

3. На облік у виконавчих органів місцевих рад приймаються постійні жителі даного населеного пункту як непрацюючі, так і працівники підприємств, установ, організацій, у тому числі здійснюючих квартирний облік за місцем роботи. При цьому постійні жителі приймаються на облік у виконавчому органі місцевої ради даного населеного пункту незалежно від того, працюють вони в цьому ж чи іншому населеному пункті.

З загального правила про територіальний квартирний облік ч. 2 ст. 36 ЖК України передбачає виключення. Воно полягає в тому, що громадяни можуть бути прийняті на облік і не за місцем їх проживання, зокрема у випадку, встановленому у ст. 37 ЖК України.