Житловий кодекс України (ЖКУ). Науково-практичний коментар.

Жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.

При передачі громадянами житла, яке перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов, вони мають право на одержання житла у межах встановленої норми жилої площі.

Громадяни, які одержали житло у державному фонді на цих умовах, мають право на його приватизацію відповідно до вимог чинного законодавства.

Жиле приміщення може бути надано з перевищенням норми жилої площі, якщо воно становить одну кімнату (однокімнатну квартиру) або призначене для осіб різної статі (частина друга статті 50).

Коментар:

1. Житлове законодавство встановлює мінімальний та максимальний розмір житлової площі у межах якої здійснюється надання житлових приміщень особам, що перебувають на квартирному обліку. Максимальний розмір жилої площі встановлений у ст. 47 ЖК України та визначається у розмірі 13,65 кв. м. на особу, мінімальний розмір жилої площі визначається на рівні середньої забезпеченості громадян жилою площею в відповідному населеному пункті. Рівень середньої забезпеченості громадян жилою площею в населеному пункті визначається і періодично переглядається обласними, Київською і Севастопольською органами самоврядування з даних статистичної звітності.

Відповідно до ч. 2 коментованої статті надання житлового приміщення в розмірах вище норми жилої площі можливо при виділенні кімнати чи однокімнатної квартири, а також якщо воно викликано необхідністю забезпечення роздільного проживання осіб різної статті старше 9 років, крім подружжя.

Правилами квартирного обліку у п. 52 також передбачений ще один випадок надання розміру житлової площі понад встановлену норму - особами, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим вони не можуть проживати в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Міністерством охорони здоров'я УРСР наказом N 52 від 08.02.85 р. був затверджений Перелік хронічних захворювань, при яких особи, що хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Він охоплює захворювання серцево-судинної системи; захворювання органів дихання; захворювання опорно-рухового апарата; нервово-судинні захворювання; психічні захворювання; туберкульоз легких і інших органів; захворювання шкіри та деякі інші захворювання, визначений Переліком.

2. Не допускається надання житлового приміщення нижче встановленого мінімального розміру, тобто меншу рівня середньої забезпеченості громадян житловою площею у відповідному населеному пункті. Це правило поширюється також на випадки, коли особа, що перебуває на квартирному обліку не заперечує проти надання їй приміщення менше встановленої норми. у тому числі і за згодою між громадянином і органами, що надають житло, тому що такі угоди явно ущемляють і обмежують права громадян.

Проте п. 54 Правил квартирного обліку передбачає єдиний виняток із даного правила. В окремих випадках на прохання громадян, що перебувають на квартирному обліку, та громадян, що користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, у порядку тимчасового поліпшення житлових умов їм може бути надане жиле приміщення, яке за розміром менше від рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті зі збереженням відповідно права перебування на обліку та в списках першочерговиків чи в списку поза черговиків.

3. Коментована стаття та п. 53 Правил квартирного обліку визначають, що при передачі громадянами житла, яке перебуває у їх приватній власності, органу який здійснює поліпшення житлових умов, вони мають право на одержання житла у межах встановленої норми жилої площі. Громадяни, які одержали житло у державному фонді на цих умовах, мають право на його приватизацію відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду передбачає відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

До об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків мають громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію Закону "Про приватизацію державного житлового фонду", тобто до червня 1992 р. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.