Житловий кодекс України (ЖКУ). Науково-практичний коментар.
Стаття 65. Право наймача на вселення інших осіб у займане ним жиле приміщення
Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Коментар:
1. До переліку прав наймача та членів його сім'ї входить право на вселення інших осіб в житлове приміщення, яким вони користуються за договором найму. Для цього вимагається дві умови:
1.1. Дотримання порядку вселення. Довгий час в юридичній літературі і в судовій практиці дебатувалось питання про те, що слід розуміти під дотриманням порядку вселення. З початку дотримання порядку вселення пов'язувалось з пропискою. Пізніше, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
1.2. Письмова згода всіх членів сім'ї.
Доволі часто письмова форма згоди на вселення не дотримується, що через тривалий час після фактичного вселення породжує спори з приводу права на жилу площу нових мешканців. Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 12 квітня 1985 N 2 вказав, що відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.
На вселення неповнолітніх дітей до своїх батьків згоди не потрібно. Таке ж правило діє:
- в договорі найму житла соціального призначення (ч. 4 ст. 20 Закону України "Про житловий фонд соціального призначення").
- в договорі найму жилого приміщення в будинках (квартирах) приватного житлового фонду (ст. 161 ЖК).
2. Особи, які вселились у житло у зазначений спосіб, набувають рівних з іншими особами прав користування житлом, якщо інше не буде встановлено в договорі користування жилим приміщенням.