Житловий кодекс України (ЖКУ). Науково-практичний коментар.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Коментар:

1. Питання визнання особи такою, що втратила право на жиле приміщення, вирішується виключно в судовому порядку.

2. На стороні позивача можуть виступати наймач, члени його сім'ї, в тому числі ті, за якими зберігається право на користування житлом як за тимчасово відсутніми, або ті, що отримали броню (ст. 73 - 75 ЖК). Особи, які користуються жилою площею тимчасово, тобто не мають самостійного права на нього (піднаймачі, тимчасові мешканці), не мають права на пред'явлення такого позову.

Позивачем може бути також наймодавець (житлово-експлуатаційна організація тощо).

3. Якщо члени сім'ї заперечують проти вселення особи, відсутньої строком до 6 місяців, така особа може подати зустрічну позовну заяву про визнання за нею права на жиле приміщення і вселення. При цьому, якщо особа була відсутня понад 6 місяців, вона повинна довести наявність однієї з обставин, перелічених в ст. 71 ЖК.

До визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, вимагається її згода на здійснення таких прав, як приватизація житла, обмін житла (ст. 79 ЖК), вселення інших осіб (ст. 65 ЖК), передача житла в піднайом (ст. 91 ЖК), на переобладнання та перепланування (ст. 100 ЖК) і т. д.

4. Відповідно до ст. 107 Житлового кодексу України наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це.

Суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 або ст. 107 ЖК. Змінити підставу позову суд вправі тільки за згодою позивача (п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року N 2).