Кодекс адміністративного судочинства України (КАС). Науково-практичний коментар.

1. Усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

2. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає рівність учасників адміністративного процесу перед законом і судом як принцип адміністративного судочинства.

2. Стаття спрямована на досягнення високого рівня правової культури суддів у процесі та запобігання проявам упередженості суддів.

Правова основа статті

3. Зміст статті обумовлений Конституцією України, зокрема положеннями:

1) частин першої і другої статті 24 про те, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

2) частини третьої статті 129 про те, що рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом є однією із основних засад судочинства.

4. Принцип рівності та недискримінації закріплений також у частині першій статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права: усі особи є рівними перед судами, у статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Європейським Судом засада рівності сторін у процесі виводиться з принципу верховенства права, який, зокрема, знаходить свій вираз у положеннях статті 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду. Щодо принципу рівності сторін Європейський Суд вимагає, щоб "кожній зі сторін була надана розумна можливість представити свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом"55.

5. Положення коментованої статті узгоджуються із статтею 7 Закону України "Про судоустрій України" про те, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, політичних, релігійних та інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Рівність перед законом і судом

6. Рівність учасників адміністративного процесу перед законом означає наділення їх рівними правами і рівними обов'язками щодо участі у процесі та відстоюванні своєї позиції. Про цьому поняття "рівні права", "рівні обов'язки" не можна ототожнювати з поняттями "однакові права", "однакові обов'язки". Права чи обов'язки можуть бути різними залежно від того, у якій ролі особа виступає в процесі (позивач, відповідач, третя особа тощо). Рівність прав (обов'язків) полягає у тому, що кожен з учасників адміністративного процесу наділений правами і несе обов'язки, що адекватні його процесуальному становищу.

Диспозитивні права у сторін, як правило, різні, але рівні. Рівність диспозитивних прав означає їх взаємну відповідність, пропорційність (право подати позов - право відповідача заперечити проти позову, право позивача відмовитися від позову - право відповідача визнати позов і т. д.). Змагальні ж права у сторін однакові.

7. Рівність учасників адміністративного процесу перед судом покладає на суд обов'язок не надавати будь-яких переваг, що не обумовлені законом, будь-якому з учасників судового процесу. Так само недопустимою є будь-яка дискримінація. Тому становище конкретного учасника адміністративного судочинства не може бути покращено чи погіршено залежно від ознак раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Порушення судом цих вимог буде свідченням упередженості суду. Для запобігання і усунення таких ситуацій КАСУ передбачає правила відводу судді (стаття 27).

Забезпечення рівності сторін в адміністративному процесі

8. Вважається, що принцип рівності перед законом і судом не порушується при наданні учасникам адміністративного процесу визначених КАСУ пільг, які одночасно є гарантіями прав певних категорій осіб (малозабезпечених, немічних тощо). Ці пільги можуть встановлюватися законом (наприклад, звільнення окремих категорій фізичних осіб від сплати судового збору тощо) або судом у випадках, визначених законом (відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати; допит за судовим дорученням немічного свідка судом за місцем його проживання тощо). Мало того, надання таких гарантій слугує забезпеченню рівності в адміністративному процесі.

9. В адміністративному судочинстві на суб'єктів владних повноважень покладено деякі додаткові обов'язки для компенсування нерівних вихідних можливостей. Наприклад, обов'язок доводити правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність цих рішень, дій чи бездіяльність; обов'язок подати суду всі наявні у суб'єкта владних повноважень документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (див. частини другу і четверту статті 71 КАСУ).

Так само, виходячи з вини суб'єкта владних повноважень у тому, що він не зміг запобігти виникненню спору, встановлено, що суб'єкт владних повноважень не може претендувати на компенсацію здійснених ним судових витрат, навіть якщо виграє справу. Виняток становлять лише судові витрати на доказування - витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Вони компенсуються суб'єкту владних повноважень стороною, яка програла справу (див. частину другу статті 94 КАСУ). В адміністративних справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються за жодних умов (частина четверта статті 94 КАСУ).

Рекомендована література

Конституція України: Науково-практичний коментар / В. Б. Авер'янов, О. В. Батанов, Ю. В. Баулін та ін. - Харків: Видавництво "Право"; К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. - С. 123 - 125, 138, 641.