Кодекс адміністративного судочинства України (КАС). Науково-практичний коментар.

1. Адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою.

2. Письмова позовна заява може бути складена шляхом заповнення бланка позовної заяви, наданого судом.

3. На прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може бути надана допомога в оформленні позовної заяви.

4. Адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

5. Виключено. 

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає вимоги до оформлення і подання адміністративного позову до адміністративного суду, а також містить примірний, але невичерпний перелік позовних вимог. Положення статті покликані полегшити позивачеві складання позовної заяви і дають підказку щодо формулювання способу захисту його прав, свобод чи інтересів.

Оформлення позовної заяви і подання її до адміністративного суду

2. Згідно з частиною першою коментованої статті, адміністративний позов подається до адміністративного суду лише у формі письмової позовної заяви, виготовленої на аркуші (аркушах) паперу рукописним або друкарським способом. "Адміністративний позов", "Позовна заява" - правильними будуть обидва найменування цього документа.

Елементи позовної заяви та додатки до неї визначено статтею 106 КАСУ.

3. Позивач може подати позовну заяву до адміністративного суду особисто через апарат суду (службовця, який приймає документи). Так само подати позовну заяву може і представник позивача. Якщо позовну заяву подає представник, то одночасно з нею він повинен подати довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника (частина п'ята статті 106 КАСУ).

Адміністративний суд, до якого подається позовна заява, належить обирати, керуючись правилами предметної, територіальної та інстанційної підсудності, що визначені статями 18, 19, 20 КАСУ. Позовну заяву може бути також надіслана до адміністративного суду поштою (частина перша коментованої статті).

4. На наш погляд, зважаючи на цілі статті і встановлені у ній засоби їх досягнення, позовну заяву може бути передано до адміністративного суду також кур'єром. Датою подання адміністративного позову в цьому випадку слід вважати дату реєстрації позовної заяви в апараті адміністративного суду. І вимагати довіреність у кур'єра у цьому випадку не потрібно (небезпека подання адміністративного позову від імені іншої особи без належних на те повноважень така сама, як і при надісланні позовної заяви поштою). Однак ця позиція може бути не сприйнята окремими судами.

Положення коментованої статті не перешкоджають звернутися до адміністративного суду з позовною заявою у формі електронного документа, скріпленого електронним цифровим підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22 травня 2003 року юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Але для цього в адміністративному суді повинні бути створені відповідні технічні умови і про можливість прийняття адміністративним судом звернень у вигляді електронних цифрових документів має бути повідомлено громадськість.

5. За частиною другою коментованої статті службовець апарату адміністративного суду, який веде приймання документів у громадян, на прохання позивача надає допомогу в оформленні позовної заяви. Таку норму запроваджено задля зручності для звичайних громадян, які не вміють оформляти юридичні документи.

Службовець апарату може надати позивачеві допомогу лише технічного характеру. Така допомога може полягати у:

1) наданні зразка чи бланка позовної заяви;

2) ознайомленні позивача з правилами підсудності і вимогами КАСУ до позовної заяви та її оформлення;

3) наданні реквізитів для сплати судового збору, консультуванні щодо розміру і порядку оплати судових витрат тощо;

4) попередній перевірці правильності оформлення позовної заяви.

Однак він не має права консультувати позивача щодо суті спору та можливого рішення суду, не може сам складати позовну заяву.

Згідно з роз'ясненням Вищого адміністративного суду України (див. пункт 15 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року N 2), допомога службовця апарату місцевого адміністративного суду може бути надана лише в частині роз'яснення вимог щодо відповідності позовної заяви положенням статей 105, 106 цього Кодексу, а не стосовно її змісту, обґрунтування чи виготовлення (друкування).

Зміст адміністративного позову

6. Зміст адміністративного позову - це адресоване адміністративному суду прохання позивача процесуально-правового характеру задовольнити його вимогу до відповідача. Частини третя і четверта коментованої статті визначають формулювання позовних вимог, що можуть становити зміст адміністративного позову. За суттю, це бажаний для позивача спосіб захисту адміністративним судом прав, свобод чи інтересів, які він вважає порушеними.

Сучасна законотворча діяльність йде тим шляхом, що зазвичай спосіб захисту визначається у матеріальному праві (ЦКУ, СКУ, ЗКУ тощо). Але оскільки це поки що не характерно для адміністративного законодавства, орієнтовний перелік способів захисту в публічно-правових відносинах наведено у процесуальному законі - у коментованій статті, а також у співзвучній їй частині другій статті 162 КАСУ.

7. Адміністративний позов може містити, зокрема, такі вимоги:

1) скасувати певний правовий акт індивідуальної дії або визнати нечинним нормативно-правовий акт, прийнятий відповідачем - суб'єктом владних повноважень (повністю або окремі положення);

2) зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнути з відповідача - суб'єкта владних повноважень певну суму коштів на відшкодування шкоди, завданої його протиправним рішенням, дією або бездіяльністю (цю вимогу відповідно до частини другої статті 21 КАСУ може бути заявлено лише одночасно з вимогою визнати протиправними рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень);

5) присудити до виконання зупиненої чи невчиненої дії (фактично це охоплюється пунктом 3 цього переліку);

6) встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Про те, які рішення суд може прийняти за зазначеними вимогами, див. статтю 162 КАСУ і коментар до неї.

Зазначений перелік позовних вимог не є вичерпним. Особа може обрати й інші вимоги на захист своїх прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин. Підказки щодо таких вимог можуть містити закони, які визначають порядок реалізації відповідних прав чи свобод. Приклади вимог, які може заявити суб'єкт владних повноважень, наведено в пункті 10 коментарю до статті 104 КАСУ.

8. Відповідно до частини першої статті 21 КАСУ позивач має право поєднати в одній позовній заяві декілька позовних вимог, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду.

Зарубіжний досвід

9. Положення частини другої коментованої статті про допомогу службовця апарату адміністративного суду в оформленні позовної заяви стало компромісним варіантом, який народився у членів робочої групи з підготовки проекту Кодексу адміністративного судочинства під час обговорення пропозиції запозичити німецький досвід з цього питання. Так, у Німеччині адміністративний позов може бути заявлений не лише у письмовій формі, а й усно - з письмовою фіксацією його керівним працівником канцелярії суду (§ 81 німецького Положення про адміністративні суди). Це сприяє доступності адміністративних судів для юридично непідкованих громадян.

Члени робочої групи остереглися переносити цей варіант в українські реалії, оскільки відразу постало питання про те, хто нестиме відповідальність за позовну заяву, яку службовець суду оформить з недоліками, а також питання про необхідність збільшення апаратів судів. Перше питання спонукало до того, щоб закріпити у КАСУ, що службовець надає лише допомогу в оформленні позовної заяви, але не оформлює її сам. Друге питання зумовило обрання м'якої формули: службовець не повинен, а може (за наявності часу, необхідних знань та інших можливостей) надати таку допомогу. На жаль, така формула не дає позивачеві права вимагати допомоги в оформленні заяви, а є лише добрим побажанням законодавця до організації роботи апарату в адміністративних судах.